Агроекологічний журнал

Трансформація ландшафтів в умовах військових конфліктів

2025-10-06T13:26:09+03:00

Нестабільна геополітична ситуація XXI ст. супроводжується активізацією воєнних дій та тривалих збройних конфліктів, які спричиняють масштабні руйнування ландшафтів, порушення екологічної рівноваги та деградацію ключових компонентів навколишнього середовища. Аналіз сучасних наукових джерел засвідчив актуальність дослідження проблеми мілітарного впливу як на стан екосистем загалом, так і ландшафтів зокрема. Водночас, наявна обмеженість комплексного вивчення проблеми охорони та відтворення ландшафтів із часів останніх масштабних воєнних дій на території Європи ХХ ст. У статті систематизовано та узагальнено основні прямі та непрямі впливи військових дій на природні ландшафти. Встановлено, що військові конфлікти призводять до безпосереднього фізичного руйнування ландшафтів, знищення лісових екосистем, деградації ґрунтового покриву, порушення гідрологічного режиму, забруднення водних і ґрунтових ресурсів, а також повітря токсичними речовинами, важкими металами, продуктами вибухових реакцій і паливно-мастильними матеріалами. Використання сучасних зразків зброї під час військових конфліктів руйнує природні екосистеми і біоценотичні зв’язки, порушує біосферні процеси. Значні екологічні втрати пов’язані зі зменшенням та знищенням біорізноманіття, зниженням продуктивності екосистем і погіршенням їх здатності до самовідновлення. Також увагу приділено віддаленим та кумулятивним наслідкам, які проявляються за межами зон безпосередніх бойових дій внаслідок транскордонної міграції полютантів, фрагментації природних середовищ існування та втрати біорізноманіття на регіональному й глобальному рівнях. Актуальність сучасних досліджень у сфері мілітарної дії на стан та охорону природних комплексів ландшафтів пов’язана з появою та розвитком нових процесів, явищ та тенденцій суспільного життя. З огляду на виявлені екологічні загрози, підкреслено необхідність розроблення та впровадження комплексних стратегій моніторингу, оцінювання й відновлення природних ландшафтів у післявоєнний період, з урахуванням сучасних наукових підходів, інноваційних технологій екологічної рекультивації та міжнародного досвіду.

Вплив змін клімату на популяції мисливських тварин

2025-10-06T13:29:39+03:00

Зважаючи на зростання антропогенного навантаження та глобальні зміни клімату, стає неминучою деструктивна динаміка у світі диких тварин, що знаходить практичне вираження у негативних тенденціях розвитку та розмноження переважної більшості мисливських тварин, звуженні їх природних біотопів, скороченні популяцій. Метою дослідження є аналіз впливу сучасних кліматичних змін на динаміку популяцій мисливських тварин та розроблення оптимізаційних заходів щодо підвищення їх резильєнтності. Методологія складена аналітично-синтетичними методами, порівнянням, узагальненням, систематизацією та абстракцією, що дало можливість дослідити причинно-наслідкові зв’язки, передумови, детермінуючі чинники. У статті охарактеризовано основні практичні наслідки впливу глобальних змін клімату для екосистем, визначено напрями поганої динаміки у популяціях мисливських тварин, спричиненої глобальним потеплінням. Актуалізовано проблематику в умовах активних бойових дій в Україні, які безпосередньо або опосередковано посилюють вплив негативних кліматичних змін. Аналіз статистичних даних із офіційних джерел дав змогу ідентифікувати низьку ефективність традиційних стратегій відновлення популяцій у межах мисливських господарств у регіонах, що підтверджується нульовими, а подекуди — від’ємними показниками чисельності популяцій основних мисливських видів. Досліджено ключові інноваційні підходи до регенерації популяцій мисливських тварин у лісових екосистемах в умовах негативної глобальної динаміки клімату, зокрема — шляхом удосконалення нормативно-правової бази, забезпечення охорони мисливських тварин під час реалізації програм боротьби зі змінами клімату, планування і реалізації проєктів із охорони і використання природних ресурсів, оптимізації проведення процедур оцінки впливу на довкілля, інтеграції інноваційних управлінських рішень, приєднання до міжнародних ініціатив щодо стабілізації кліматичних процесів та скорочення викидів парникових газів. Обґрунтовано значення раціональної організації ведення лісомисливського господарства як одного з ефективних інструментів у протидії кліматичним змінам. Визначено важливі цілі перспективного розвитку лісомисливського господарства у досліджуваному контексті, зважаючи на міжнародні норми та пріоритети сталого розвитку.

Екологічні характеристики та екосистемні послуги озера Сомитське (НПП «Пуща Радзивіла» Рівненська обл.)

2025-10-06T13:32:59+03:00

Подані перші узагальнення результатів дослідження екологічного стану північної частини території Національного природного парку «Пуща Радзивіла» в районі малого оз. Сомитське, а також стану біотичних комплексів, пов’язаних із цією водоймою. Метою цієї роботи є вивчення загально-екологічних характеристик оз. Сомитське та його функціонального значення як органічної компоненти місцевої екосистеми в умовах заповідності. За результатами польових досліджень зафіксовано перші позитивні наслідки впливу впровадженого режиму заповідності щодо збереження і природного відтворення біотичних та абіотичних компонентів болотно-лісових і озерних геобіоценозів однієї із найменш вивчених ділянок території України. Встановлено, що лишаючись донині майже вільним від антропогенного впливу, оз. Сомитське утримує значення однієї з останніх первинно-природних водойм, характеристики якої важливі як базисні й порівняльні під час побудови еколого-гідрологічних моделей прогностичного стану водноболотних утворень Центрального Полісся. Озеро та пов’язані з ним біотопи є ареною існування раритетної флори і фауни, у складі яких відповідно 19 і 28 видів із найвищим статусом охорони (ЧКУ). Реальна екосистемна значимість малого лісового озера охоплює такий перелік послуг: регулювання стоку і запасів води; підвищення якості поверхневих і ґрунтових вод; поліпшення інфільтрації води, сприяння накопиченню води у ґрунті і поповненню ґрунтових вод; зниження ерозії та ймовірності зсувів. Окрім того, окремо ідентифікуються й послуги культурно-оздоровчого, туристичного і краєзнавчого плану, а також озеро слугує азональним ландшафтним утворенням, основним середовищем існування біоти та її оселищ, надає притулок мігруючим тваринам та птахам і зберігає значення природно-модельного й індикаторного об’єкта. Оз. Сомитське постає природним резервуаром біорізноманіття, забезпечуючи стабільність локальної екосистеми. Його гідроекологічна роль охоплює регулювання водного балансу, що має критичне значення для підтримки сталого функціонування природних комплексів Полісся.

Біоенергетичний, екологічний та агрономічний потенціал Miscanthus × giganteus Greef et deu у контексті сталого землекористування

2025-10-06T13:38:24+03:00

Miscanthus × giganteus (M×g) є високопродуктивною багаторічною енергетичною культурою, яка дедалі більше привертає увагу дослідників та аграріїв завдяки поєднанню потужного біоенергетичного потенціалу з широким спектром екологічних переваг. У статті розглядається її багатофункціональна роль у контексті сталого землекористування, біоенергетичного розвитку та відновлення деградованих земель. Особливу увагу приділено здатності культури рости на маргінальних, забруднених, еродованих і малопродуктивних ґрунтах, де традиційне сільське господарство є неефективним або неможливим. Завдяки потужній кореневій системі M×g сприяє збереженню ґрунтів, зниженню ризику ерозії, покращенню структури ґрунтового профілю та збільшенню вмісту органічної речовини. Крім того, M×g має високу фіторемедіаційну здатність. Вирощування M×g також позитивно впливає на зменшення викидів CO₂, та сприяє довготривалій фіксації. Біомаса рослини використовується не лише для виробництва твердого та рідкого біопалива, а й для виготовлення широкого спектра біокомпозиційних матеріалів, зокрема: пелетів, брикетів, компосту, біочару підстилки для утримання худоби та тварин, одноразового посуду, біорозкладного пакування, мульчі, кормових добавок (після відповідної обробки), будівельних матеріалів на основі целюло- зи, біопластиків, біополімерів, та інших продуктів біопереробки. Така універсальність використання M×g у різних галузях — енергетиці, сільському господарстві, будівництві та промисловості — робить його ключовим компонентом циркулярної біоекономіки та ефективним інструментом у зменшенні залежності від викопних ресурсів, підви- щенні енергетичної безпеки, а також екобезпечного виробництва. Використання цієї культури також сприяє енергетичній безпеці, зменшенню залежності від викопних джерел палива та розвитку відновлюваних джерел енергії в регіонах із низькою ро- дючістю ґрунтів. Окремо проаналізовано вплив біологічно активних препаратів на адаптивний потенціал культури, врожайність та стійкість до абіотичних чинників. Інтеграція M×g у сучасні агроекосистеми забезпечує низку економічних, енергетичних та природоохоронних переваг, сприяючи формуванню екологічно збалансованої моделі землекористування.

Деструктивні чинники та перешкоди у процесах структуризації й формування механізму енергоефективності агросектору

2025-10-06T13:42:21+03:00

У статті здійснено комплексний аналіз деструктивних чинників, перешкод і системних загроз, що ускладнюють процеси структуризації та формування сучасного організаційно-економічного механізму енергоефективності в аграрному секторі України. Ідентифіковано п’ять ключових груп бар’єрів (інституційні, економічні, технологічно-кадрові, соціо-просторові та військово-економічні) та розкрито їхній диференційований вплив у воєнному і повоєнному періодах. Здійснено причинно-наслідкове групування загроз, побудовано порівняльну таблицю вагомості їхнього впливу на різних етапах трансформації національного агросектору, а також сформовано сценарні підходи до нейтралізації виявлених дисфункцій. Обґрунтовано доцільність поетапного стратегічного планування та впровадження інструментів організаційно-економічного механізму енергоефективності з урахуванням гібридного стану економіки і викликів безпекового, ресурсного й соціального характеру в аграрному секторі. Сформовано матрицю причинно-наслідкових взаємозв'язків загроз та перешкод формуванню механізму енергоефективності в агросекторі України, яка допомагає візуалізувати ключові чинники впливу та їхню взаємозалежність. Цей інструмент дає змогу прогнозувати каскадні ефекти від реалізації різних ризиків та обґрунтувати пріоритетні напрями їхньої нейтралізації з урахуванням динаміки воєнних та повоєнних умов. Запропоновані дослідниками організаційно-економічні рішення мають прикладне значення для органів державного управління, місцевих громад, аграрних підприємств та інституційної науки. Визначено сценарні підходи до нейтралізації перешкод і загроз процесам формування організаційно-економічного механізму енергоефективності (ОЕМЕЕ) агросектору України. Вони базуються на комплексному аналізі причинно-наслідкових зв'язків між ключовими чинниками впливу та враховують специфіку функціонування аграрного виробництва в умовах воєнного стану. Рекомендовані сценарії передбачають диференційовані заходи втручання, що дають можливість мінімізувати ризики та забезпечити поступальний розвиток енергоефективних практик у довгостроковій перспективі. Розроблені організаційно-економічні рішення спрямовані на підвищення енергоефективності та можуть бути корисними для органів влади, аграрних підприємств і наукових інституцій у процесі відбудови та модернізації галузі.

Індикатори кліматичних змін за даними супутникового моніторингу

2025-10-06T13:47:29+03:00

У статті досліджено прояви кліматичних змін на території України та їхній вплив на стан екосистем із використанням сучасних методів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) і супутникових даних. Основною метою дослідження було виявлення наслідків впливу кліматичних змін на довкілля із залученням передових технологій дистанційного зондування Землі, зокрема, виявлення взаємозв’язку між підвищенням температури поверхні землі, змінами вегетаційного покриву, станом водних об’єктів та поширенням інвазійних видів. Дослідження проведено з використанням ГІС-технологій, супутникових засобів спостереження та збору даних у вигляді баз даних Giovanni, Copernicus та EО BROWSER. Аналіз температурних змін здійснено за допомогою супутника AIRS і платформи Giovanni на основі даних за 2010–2025 рр. Вегетаційні параметри оцінювалися за індексами NDVI, NDWI та NDMI із застосуванням супутників Sentinel-2. Результати показали стійку тенденцію до зростання температурних показників, пом’якшення зимових умов із підвищенням мінімальних температурних значень, скорочення періоду снігового покриву та зростання інтенсивності літніх теплових хвиль. Спостерігалося прогресивне підвищення показників NDVI, а також подовження вегетаційного періоду, зокрема в Рівненській обл., де початок вегетації змістився на три тижні раніше, що свідчить про адаптацію рослинного покриву до нових кліматичних умов. У роботі встановлено також зв’язок між кліматичним потеплінням та активним поширенням інвазійного виду Potamopyrgus antipodarum у Волинській та Одеській обл. Крім того, у регіонах із підвищеною температурою, особливо в Одеській обл., зафіксовано зменшення площі водної поверхні озер та зниження вологозабезпечення рослинності. Використання даних супутникового моніторингу дало можливість виявити просторово-часові закономірності змін і підтвердити чутливість природних і агроекосистем до кліматичних чинників. Результати дослідження акцентують на необхідності подальшого спостереження за динамікою екосистем для розробки адаптивних природоохоронних та агроекологічних стратегій, що є критично важливим для забезпечення сталого розвитку України в умовах глобальних кліматичних викликів

Сучасні підходи до підвищення біосинтетичного потенціалу Streptomyces avermitilis

2025-10-06T13:50:48+03:00

Проведено аналіз сучасних наукових джерел щодо ефективних підходів підвищення біосинтетичного потенціалу за культивування Streptomyces avermitilis. Серед значного різноманіття стрептоміцетів, які відіграють ключову роль у сучасних біотехнологіях та медицині, штами S. avermitilis є найдосліджуванішими, оскільки мають потенціал синтезувати різноманітні біологічно активні сполуки, включаючи антибіотики та інші корисні речовини, зокрема авермектин. Серед ефективних методів підвищення виробництва корисних продуктів культурою S. avermitilis є генетичні маніпуляції та підбір середовища культивування, зокрема із застосуванням екзогенних метаболітів. Поєднання методів метаболічної інженерії, спрямованих на відповідні гени для постачання поживних елементів, зі стратегіями додавання живильних речовин визнано ефективними для штамів Streptomyces щодо оптимізації виробництва цільових сполук. Детально розглянуто поняття екзогенних метаболітів та їх значення для посилення біосинтетичного потенціалу S. avermitilis, що відкриває нові можливості для оптимізації процесу виробництва та підвищення виходу корисних сполук. Результати досліджень свідчать, що введення екзогенних метаболітів є перспективним напрямом для інтенсифікації виробництва вторинних метаболітів у біотехнологічних процесах. Ці метаболіти можуть слугувати як прекурсори для синтезу цільових продуктів або впливати на ензиматичні шляхи синтезу, покращуючи ефективність і швидкість реакцій. Водночас варто враховувати, що вплив екзогенних метаболітів може бути комплексним і залежить від конкретно внесеного виду метаболіту та його концентрації. Подальші дослідження в області взаємодії екзогенних метаболітів із культурою S. avermitilis здатні сприяти розробленню нових стратегій оптимізації процесу виробництва корисних продуктів. Розуміння впливу екзогенних метаболітів на біосинтетич- ний потенціал мікроорганізмів є ключовим для подальшого розвитку біотехнологій та медицини, зокрема вітчизняного штаму S. avermitilis IMВ Aс-5015, що має важливе значення для медицини, ветеринарії і сільського господарства. Оптимізація складу та концентрації екзогенних метаболітів, а також розуміння їхнього впливу на біосинте- тичні шляхи, є основними напрямами подальших досліджень у цій галузі.

Екологічна оцінка технологій вирощування сільськогосподарських культур за комплексом фітосанітарних показників

2025-10-06T13:53:35+03:00

У статті представлено результати комплексної екологічної оцінки сучасних технологій вирощування ключових сільськогосподарських культур в Україні: пшениці озимої, ріпаку ярого, кукурудзи, соняшника, сої та гречки. Дослідження зосереджено на фітосанітарному стані агроценозів, який у сучасних умовах є критичним чинником, що визначає якість, урожайність та екологічну стійкість культур. Зважаючи на зростання антропогенного навантаження, кліматичні зміни та еволюцію резистентних хвороб, шкідників і бур'янів, інтенсивне використання агрохімікатів становить серйозний ризик для агроекосистем. Методологія дослідження ґрунтувалася на моніторингу посівів упродовж вегетаційного періоду культур. У ході досліджень ретельно проаналізовано гербокритичні періоди культур, ідентифіковано видовий склад та рівень забур'яненості посівів. Серед домінантних бур'янів виявлено ромашку непахучу, підмаренник чіпкий, лободу білу та осот рожевий. Встановлено поширення та інтенсивність ураження ключовими шкідниками, як-от злаковий трипс і червоногруда п'явиця на пшениці озимій, хрестоцвіті блішки і ріпаковий квіткоїд на ріпаку ярому. Серед хвороб, що завдають найбільшої шкоди культурним рослинам, визначено поширення та розвиток фузаріозу колоса та борошнистої роси на пшениці, а також білу та сіру гнилі на ріпаку ярому у фазі наливу стручка. На основі комплексу фітосанітарних показників було застосовано бальну систему екологічної оцінки, яка класифікує технології за трьома класами: незадовільний (1 бал), задовільний (2 бали) та нормальний (3 бали). Зафіксовано, що фітосанітарний стан посівів пшениці озимої, ріпаку ярого та гречки органічної переважно належить до незадовільного або задовільного класів, який свідчить про високий ризик для цих культур. Натомість для кукурудзи, соняшника та сої визначено дещо кращі показники, які досягали нормального стану за умови комплексного внесення добрив і засобів захисту рослин. Загалом, отримані результати досліджень підкреслюють необхідність інтеграції екологічних критеріїв в агротехнології для забезпечення стійкості аграрного виробництва.

Оцінка алелопатичних та фітотоксичних ефектів рослинних решток Ambrosia artemisiifolia L. на проростання насіння основних сільськогосподарських культур

2025-10-06T14:03:36+03:00

Ambrosia artemisiifolia L. — один із найагресивніших інвазійних видів бур’янів, що становить серйозну загрозу біорізноманіттю, стабільності агроекосистем та здоров’ю населення через високу алергенність пилку. Її потужні алелопатичні властивості зумовлюють пригнічення росту аборигенних видів і культурних рослин, що призводить до зниження врожайності та порушення трофічних зв’язків. Метою дослідження було кількісне оцінювання алелопатичного впливу водних екстрактів різних морфологічних органів рослини (корені, стебла, листки, суцвіття) на енергію проростання (GE) та лабораторну схожість (G) трьох культурних видів: Triticum aestivum L., Phaseolus vulgaris L. і Zea mays L. У лабораторних біотестах використано чотири методи екстракції: 24-годинна мацерація, 1-годинна екстракція, термічна обробка (водяна баня) та екстракція з сухої біомаси у концентраціях 1–10%. Алелопатичну активність виражено в умовних кумаринових одиницях (CCU). Встановлено дозозалежне та органоспецифічне інгібування: найбільш виражений ефект мали 24-годинні екстракти суцвіть і коренів. T. aestivum L. проявила найвищу чутливість (зниження GE і G до 15% за впливу 5–10% екстрактів), P. vulgaris L. займала проміжну позицію щодо чутливості, тоді як Z. mays L. демонструвала толерантність (CCU≤4–5 у більшості варіантів). Статистичний аналіз (ANOVA) підтвердив значущий вплив органа-донора та способу екстракції (p<0,05). Висока фітотоксичність інфлоресценцій і коренів, ймовірно, зумовлена накопиченням сесквітерпенів, флавоноїдів та поліацетиленів, що підтверджує гіпотезу «нової біохімічної зброї» і свідчать про потенційно важливу роль алелопатії у конкурентних перевагах A. artemisiifolia L. Практичне значення полягає у необхідності систематичного фітомоніторингу, врахування алелопатичного ефекту під час планування сівозмін та застосування T. aestivum L. як біоіндикатора. Подальші дослідження слід спрямувати на ідентифікацію активних сполук, оцінку їхньої стій- кості у ґрунті та вплив на ґрунтову мікробіоту, що дасть можливість інтегрувати отримані дані в екологічно безпечні стратегії контролю інвазій.

Інтенсивність споруляції фітопатогенних мікроміцетів на насінні зернових культур як індикатор екологічного ризику в агроценозах

2025-10-06T14:07:42+03:00

Проаналізовано вплив біологічного забруднення, спричиненого інтенсивністю споруляції фітопатогенних мікроміцетів на насінні зернових культур ячменю ярого і вівса, на формування екологічних ризиків в агроценозах. Метою цього дослідження є оцінка рівня екологічного ризику в агроценозах зернових культур та обґрунтування підходів до їх мінімізації. Виявлено, що сортові особливості культур відіграють ключову роль не лише у формуванні фітопатогенного мікобіому насіння, а й потенційного екологічного ризику. За результатами досліджень визначено чітку лінійну статистичну залежність між інтенсивністю споруляції фітопатогенних мікроміцетів (виміряною в млн шт./мл конідій) та рівнем екологічного ризику (оціненим у балах) для обох досліджуваних культур. Це дає можливість використовувати показник інтенсивності споруляції як надійний кількісний індикатор екологічної безпеки агроценозів. Встановлено, що сорти ячменю ярого (Салют і Богун) та вівса (Світанок, Парламентський і Тембр) характеризуються значним або високим рівнем екологічного ризику через інтенсивну споруляцію. Ідентифіковано наявність небезпечних видів Fusarium (зокрема F. culmorum, F. sporotrichioides, F. graminerum), здатних продукувати мікотоксини, що підкреслює потенційну загрозу формування екологічних ризиків в агроценозі. Отримані дані мають істотне практичне значення для розробки та оптимізації стратегій управління фітосанітарним станом посівів. Зокрема, вони підкреслюють необхідність врахування сортової специфіки насіннєвого матеріалу, контамінації насіння фітопатогенними мікроорганізмами, а також впровадження ефективних сівозмін для попередження розвитку епіфітотій. Ці підходи є важливими для зменшення залежності агрофітоценозів від хімічних засобів захисту рослин, для мінімізації екологічних ризиків та забезпечення сталого розвитку сільського господарства.

Наукові дослідження ефірних олій та їх компонентів для практичного застосування в медицині

2025-10-06T14:22:48+03:00

У статті розглянуто сучасний стан наукових досліджень, присвячених лікарським та ефіроолійним культурам, які становлять важливу складову фармацевтичної, харчової та косметичної промисловості. Особливу увагу приділено аналізу наукової літератури останніх років, що охоплює широкий спектр тем, пов’язаних із вивченням морфологоанатомічних, фітохімічних та фармакологічних властивостей цих рослин. Описано лікувальні властивості цих речовин, включно з протимікробною, антиоксидантною, протизапальною, спазмолітичною, седативною та алелопатичною дією, що відкриває нові можливості для використання цих культур у медицині та сільському господарстві. Значна увага приділяється потенціалу застосування ефірних олій і фітокомпонентів у різних сферах, а саме в медицині, фармацевтичній промисловості, сільському господарстві та екологічно орієнтованих технологіях. Окрім того, науковці розробляють безпечні для довкілля біопрепарати на основі алелохімічних речовин, які можуть замінити традиційні синтетичні засоби, адже у зв’язку з негативними наслідками тривалого використання синтетичних гербіцидів, які порушують екологічну рівновагу, спричиняють деградацію ґрунтів, забруднення водних ресурсів і накопичення токсичних речовин у харчовому ланцюгу, дедалі більше уваги приділяється пошуку екологічно безпечних альтернатив. Одним із перспективних напрямів є застосування ефірних олій, що мають виражений алелопатичний потенціал. Ці природні сполуки здатні пригнічувати ріст бур’янів та шкідливих мікроорганізмів завдяки вмісту біоактивних компонентів, як-от терпени, феноли та альдегіди. Використання ефірних олій як природних гербіцидів відкриває можливості для створення нових засобів захисту рослин, які є біологічно розкладними, нетоксичними та безпечними як для навколишнього середовища, так і для здоров’я людини. Крім того, такі препарати не викликають резистентності у бур’янів, що є важливою перевагою порівняно з хімічними аналогами. Тому, впровадження ефірних олій у практику агровиробництва може стати важливим кроком на шляху до сталого землеробства та біологізації сільського господарства.

Екологічна та економічна ефективність застосування мікробних препаратів для захисту яблуні проти попелиць

2025-10-06T14:35:49+03:00

Вивчено показники економічної ефективності різних мікробних препаратів для захисту яблуні від зеленої та сірої яблуневих попелиць у 2021–2023 рр. в умовах Західного Лісостепу України. Всі досліджувані біологічні препарати продемонстрували високі показники умовно чистого доходу та рентабельності. Найвищу економічну ефективність отримали за застосування біоінсектициду Бітоксибацилін БТ, р. у нормі 5,0 л/га: 4473,0 грн/га умовно чистого доходу та 244,8% рентабельності захисних заходів. Найнижчий умовно чистий дохід серед застосованих біопрепаратів мали від внесення препарату Метаризин БТ, р. у нормі 4,0 л/га — 1125,0 грн/га, а найнижчу рентабельність отримали від застосування Боверину БТ, р. у нормі 20,0 л/га — 28,4%. Використання Актофіту БТ, р. забезпечило одержання від 2529,0 до 3177,0 грн/га доходу та показники рентабельності від 185,7 до 240,1%. Під час застосування суміші Боверину БТ, р. та Метаризину БТ, р. отримали умовно чистий дохід у сумі 3741,0 грн/га та рентабельність 225,5%. За обприскування Бітоксибациліном БТ мали умовно чистий дохід 3177,0–4473,0 грн/га і рентабельність 240,1–244,8%, а за внесення Біоспектру БТ, р. — 2733,0–3663,0 грн/га й 61,2–210,9%. Найвищу ефективність дії проти зеленої яблуневої попелиці отримали за використання біопрепарату Біоспектр БТ, р. у нормі 10,0 л/га — 73,2%, а проти сірої яблуневої попелиці найефективнішою була дія суміші препаратів Боверин БТ, р. у нормі 10,0 л/га та Метаризин БТ, р. у нормі 3,0 л/га — 64,1%. Продуктивність дії біоінсектициду Актофіт БТ, р. у нормі 2,0–4,0 л/га проти фітофагів становила 41,1–66,8%. Ефективність Боверину БТ, р. у нормі витрати 20,0 л/га сягала 44,7–61,2%. Під час дослідження Метаризину БТ, р. у нормі 4,0 л/га ефективність була 30,4–38,6%, що є найнижчим серед досліджуваних систем. Застосування біоінсектициду Бітоксибацилін БТ, р. у нормі 3,0–5,0 л/га зменшило чисельність фітофагів на 43,1–72,8%, а Біоспектру БТ, р. у нормі витрати 3,0–10,0 л/га — на 50,1–73,2%. Врожайність яблуневих насаджень за застосування досліджуваних препаратів становила 11,7–12,2 т/га. Вирощена плодова продукція є екологічно чистою, не містить залишків пестицидів, а внесення досліджуваних препаратів дає можливість не лише на високому рівні захистити яблуневі насадження від попелиць, але й не несе пестицидного навантаження на екосистему саду та навколишнє природне середовище.

Вплив норм удобрення на агроекологічний стан дерново-підзолистого ґрунту під культурами 5-пільної сівозміни

2025-10-06T14:44:33+03:00

Дослідження проведено на дерново-підзолистому ґрунті у стаціонарному досліді, закладеному в 2015 р. (с. Христинівка Народицького р-ну Житомирської обл.), територія якого відноситься до 2-ї зони радіоактивного забруднення. Технологія вирощування сільськогосподарських культур у досліді загальноприйнята і рекомендована для зони проведення досліджень. На передбачених схемою досліджень варіантах застосовували хімічні засоби захисту рослин для вирощування конкурентоспроможної товарної продукції. Результати досліджень, проведених у стаціонарному польовому досліді впродовж 2015–2019 рр., переконливо свідчать про те, що внесення доломітового борошна в дозі 5 т/га, внесення перегною великої рогатої худоби у дозі 8 т/га у 2014 р. та використані норми удобрення під сільськогосподарські культури 5-пільної зерно-просапної сівозміни (овес – люпин – тритикале яре – буряки кормові – кукурудза на зерно) в період виконання досліджень і фактор сівозміни мали позитивний ефект на зниження щільності забруднення дерново-підзолистого ґрунту цезієм-137 та стронцієм-90. Зокрема за 1-ї норми добрив щільність 137Cs була найнижчою і становила 881,6–916,1 кБк/м2 залежно від досліджуваних культур сівозміни, тоді як щільність 90Sr за такої самої норми добрив була на рівні від 15,8 до 17,0 кБк/м2 за більшої концентрації радіонуклідів на контролі. Вміст рухомих форм свинцю у дерново-підзолистому ґрунті знаходився в межах від 0,75 до 0,86 мг/кг, кадмію від 0,028 до 0,046 мг/кг ґрунту за більшого накопичення цих елементів у посівах кукурудзи, тоді як вміст рухомих форм ртуті сягав від 0,0027 до 0,0034 мг/кг за найменшого нагромадження під посівами кукурудзи в 5-пільній сівозміні — 0,0028–0,0032 мг/кг ґрунту.

Вплив ширини міжряддя та різних доз азотних добрив на ріст і розвиток шавлії лікарської (Salvia officinalis L.)

2025-10-06T14:50:36+03:00

У статті висвітлено результати дослідження впливу агротехнічних чинників — шири- ни міжрядь (45 і 70 см) та доз внесення азотних добрив (0, 30, 60, 90, 120 кг/га) — на ріст і розвиток шавлії лікарської (Salvia officinalis L.) у перший рік вегетації в умовах центральної частини Лісостепу України (Полтавська обл.). Дослідження охоплювало вивчення динаміки біометричних показників упродовж усього вегетаційного періоду (травень–вересень): висоти рослин, площі листкового апарату, маси сирої надземної частини, а також маси сирого кореня. Установлено, що як ширина міжрядь, так і рівень азотного живлення істотно впливали на ріст рослин, зокрема на інтенсивність формування надземної біомаси та листкової поверхні. Найвищі значення показників зафіксовано у варіанті з міжряддям 70 см і внесенням азоту в дозі 120 кг/га. За цих умов маса сирої надземної частини становила 84,6 г/росл., площа листків — 0,1103 м²/ рослину, маса сирого кореня — 21,1 г/росл., а висота рослин — 33,2 см у вересні. У варіантах із ширшими міжряддями рослини отримували кращі умови освітлення, вентиляції та менше конкурували між собою, що сприяло ефективнішому розвитку як вегетативної, так і генеративної частини. Порівняльний аналіз варіантів із шириною міжрядь 45 см та 70 см виявив перевагу останніх за достатнього забезпечення азотом. Найбільша інтенсивність приросту біомаси і площі листків спостерігалася у червні–липні, після чого темпи росту поступово сповільнювалися, що відповідає фазам розвитку культури. Одержані результати свідчать про високу ефективність поєднання ширини міжрядь 70 см та дози азоту 120 кг/га для вирощування шавлії лікарської в першому році вегетації. Таке поєднання агроприйомів забезпечує формування потужного асиміляційного апарату, активне наростання надземної маси та розвиток кореневої системи, що є запорукою високої продуктивності та якості лікарської сировини. Дослідження має прикладне значення і може бути використано для удосконалення агротехнологій вирощування шавлії лікарської в зоні Лісостепу України, а також за впровадження елементів точного землеробства у виробництво ефіроолійних культур.

Оптимізація складу живильного середовища для вирощування картоплі in vitro

2025-10-06T14:55:47+03:00

Метою дослідження було вивчити морфометричні показники рослин картоплі в культурі in vitro за використання знижених концентрацій агар-агару в живильному середовищі Мурасіге–Скуга в модифікації Інституту картоплярства НААН. Дослідження проводили в відділі біотехнології та біотехнічних систем Інституту картоплярства НААН. Об’єктом досліду були меристемні рослини сортів картоплі селекції Інституту картоплярства НААН Скарбниця, Фотинія, Містерія, Мирослава, Княгиня, Житниця, Солоха, Родинна. За результатами виконаних досліджень встановлено можливість вирощування рослин картоплі в культурі in vitro за концентрації агар-агару в живильному середовищі, зниженою до 4,5 г/л. У цьому варіанті досліду не виявлено достовірних відмінностей із контрольним варіантом як за висотою, так і за кількістю сформованих листків. Під час здійснення дисперсійного аналізу отриманих результатів визначено достовірність відмінностей за висотою рослин, як між різними генотипами, так і між різними концентраціями агар-агару в живильному середовищі. Концентрація агар-агару мала максимальний вплив на мінливість висоти меристемних рослин картоплі. Встановлено, що максимальна дія на мінливість кількості листків на рослину мав генотип (73,5%), вплив складу живильного середовища був лише 7,8%, а взаємодії чинників — 18,7%. Середня кількість листків на одну рослину картоплі у варіанті досліду з концентрацією агар-агару 4,5 г/л і в контрольному варіанті (7 г/л) достовірно переважала середню кількість листків у варіанті з концентрацією 3 г/л. Між варіантами з концентрацією агар-агару 4,5 та 7,0 г за цим показником достовірних відмінностей не виявлено, так само як і за показником висоти рослин. Середня кількість листків становила 5,52 шт. відповідно. На морфометричні показники меристемних рослин картоплі також впливають генетичні особливості сорту, тому використання живильного середовища зі зниженою концентрацією агар-агару рекомендовано після вивчення реакції кожного конкретного сорту на зміну даного чинника.

Врожайність і якість коренеплодів буряків кормових залежно від сорту в умовах Правобережного Лісостепу України

2025-10-06T14:29:45+03:00

Для широкого використання коренеплодів буряків кормових у годівлі тварин та ефективного застосування біологічного потенціалу і природно-кліматичних умов Правобережного Лісостепу України, важливе значення має теоретичне та наукове обґрунтування агротехнічних елементів технології вирощування культури — підбору за врожайністю та якістю сортів і гібридів, встановлення оптимальних строків сівби, густоти рослин у посіві та їх зберігання. Таке поєднання елементів технології вирощування буряків кормових в сучасних умовах ведення господарства, вимагає одер- жання високої врожайності і якості продукції та економічної ефективності. Врожай коренеплодів буряків кормових визначається вмістом білкових і безазотистих сполук, мінеральних речовин, вітамінів та сухої речовини, яка сягає 12−14,9%, перетравного протеїну — 0,9−1,3%, також за здатністю засвоєння тваринами продукції на рівні 72−78%. Коренеплоди містять близько 75−85% води, яка представлена своєрідним фізіологічним розчином амінокислот, цукрів, солей, органічних кислот, вітамінів та ферментів, 0,1% жиру, 0,9 клітковини, 0,9% золи. Якісний склад коренеплодів зале- жить не тільки від сорту, але й від ґрунтово-кліматичних умов та елементів сучасної технології вирощування. Для конвеєрного надходження кормів також важливе місце займає зелена маса, яка містить багато каротину, сухої речовини до 14%, протеїну — 3,10, жиру — 0,3, клітковини — 1,6, золи — 2,8%. Врожайність і якість кормових коренеплодів зумовлена впровадженням високопродуктивних новостворених сортів, гібридів та сучасної технології вирощування. Сорти і гібриди буряків кормових за своєю високою врожайністю та якістю продукції, стійкості проти шкідників і хвороб є основними технологічними вимогами, що дасть можливість реалізувати весь комплекс господарсько-біологічних властивостей та природно-кліматичних умов. Сучасні технології вирощування культури неможливі без використання високопродуктивного насіння з високими показниками посівних якостей. До того ж складовими технології, є вдосконалений основний та передпосівний обробіток ґрунту, науково обґрунтована система захисту від хвороб та шкідників, сівба на кінцеву густоту, механізоване збирання, застосування прогресивних заходів заготівлі та зберігання. Базовий і зональні варіанти інтенсивної технології виробництва буряків кормових повністю забезпечуються сучасними сортами й гібридами вітчизняної і закордонної селекції. За належного виконання всіх елементів технології, вони в кінцевому результаті мають досить високі показники продуктивності культури.

Фітоекологічна характеристика полезахисних насаджень Центрального Лісостепу України

2025-10-06T15:00:54+03:00

Висвітлено комплексний аналіз полезахисних лісових смуг, що розташовані у межах Державного підприємства «Дослідне господарство «Сквирське» Інституту агроекології і природокористування НААН». Мета роботи — з’ясувати флористичний склад, синфітосозологічну та екологічну характеристики полезахисних смуг, а також встановити ступінь участі у збереженні біорізноманіття. Видовий склад представлено 237 видами вищих судинних рослин, які розподілені на 162 роди та віднесені до 55 родин. Синтаксономічна структура полезахисних лісових смуг Лівобережного Лісостепу України охоплює угруповання класу Robinietea, з домінуванням порядку ChelidonioRobinietalia. Виокремлено кілька союзів і асоціацій з участю Robinia pseudoacacia, Acer negundo, Pinus sylvestris, Quercus robur, Ulmus, Fraxinus, Tilia cordata та ін. Вперше запропоновано нові асоціації та субасоціації для типових фітоценозів, що формуються в умовах антропогенно змінених агроландшафтів, з урахуванням участі адвентивних та аборигенних видів. Ширина лісосмуг — від 5 до 25 м. За вертикальною структурою переважають смуги, що становлять двоярусну структуру (особливо за участі Populus alba та Robinia pseudoacacia), однак є також одноярусні смуги. Еколого-флористичний рівень представленості судинними рослинами є вкрай низьким, однак вони виконують функції біокоридорів, буферних зон і осередків оселення запилювачів, ентомофагів та дрібних ссавців. Наявність кущових порід, як-от Crataegus monogyna, Sambucus nigra, Ligustrum vulgare, забезпечує екологічну стійкість і біотичну привабливість таких смуг для фауни. Отримані результати можуть бути використані для удосконалення проєктних рішень щодо закладання нових полезахисних смуг, відновлення деградованих ділянок та введення принципів екологічної мережі в агроландшафти. Дослідження також має значення для формування національних програм з адаптації сільського гос- подарства до змін клімату через впровадження природоорієнтованих рішень.

Оцінка забезпеченості ґрунтів України рухомими формами цинку

2025-10-06T15:04:47+03:00

Наведено результати ХІ туру агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення на вміст рухомих сполук цинку, проведено їх аналіз та порівняння з даними ІХ і Х турів. Це дасть можливість визначити динаміку забезпечення ґрунтів рухомими сполуками цинку та розробити заходи щодо поліпшення еколого-агрохімічного стану ґрунтів. Тренд зниження показника середньозваженого вмісту рухомих сполук цинку загалом по України (0,64 мг/кг) становить 20% порівняно з попереднім туром досліджень. По агрокліматичних зонах зниження сягає: в Лісостепу (0,61 мг/кг) — на 29,1%, у Степу (0,57 мг/кг) — на 16,2%, в Карпатському регіоні та зоні Полісся (0,78 мг/кг) на 18,8%. Лише у ґрунтах Закарпатської та Львівської обл. середньозважений вміст рухомих форм цинку відповідає середньому та низькому рівням забезпеченості. Аналіз результатів досліджень в розрізі адміністративних одиниць України засвідчив відсутність сільськогосподарських земель із дуже високим вмістом рухомих сполук цинку в 10 областях, з високим — у 11, з підвищеним і середнім — у 4 регіонах. Найвищий рівень забезпеченості цинком демонструють ґрунти Закарпатської обл., де середньозважений показник становить 2,00 мг/кг, найнижчий — Кіровоградської обл. — 0,28 мг/кг. Зберігається тенденція до зниження вмісту рухомих форм цинку в ґрунтах України із півночі на південь — від ґрунтів із низьким вмістом органічної речовини, невеликою ємністю катіонного обміну та значеннями рН<5,5 до ґрунтів із близькою до нейтральної та лужної реакції ґрунтового розчину, високим вмістом органічної речовини і вбирною ємністю. Впродовж трьох останніх турів агрохімічного обстеження стабільне зростання демонструють лише групи ґрунтів із дуже низьким і низьким рівнем забезпечення цинком — від 85,1% у 2006–2010 рр. до 96,0% — у 2016–2020 рр., або на 10,9%.