Агроекологічний журнал

Еколого-економічна оцінка сталого просторового аграрного землегосподарювання в умовах глобальних кліматичних змін: економіко-математичне моделювання

2023-12-19T16:59:12+02:00

У цій статті зосереджено увагу те, що ступінь антропогенного (екодеструктивного) впливу на стан сільськогосподарського виробництва є основним критерієм оцінки розвитку сталого просторового землегосподарювання при певних еколого-економічних обмеженнях. Мета дослідження полягає у моделюванні еколого-економічної оцінки трансформації територіально-просторового аграрного землегосподарювання на різних рівнях господарювання з урахуванням дії антропогенних (екодеструктивних) чинників для забезпечення сталого управління земельними ресурсами в умовах глобальних кліматичних змін. Так, методологію територіально-просторового аналізу ефективності трансформації сучасного сільськогосподарського землегосподарювання, використання земельно-ресурсного потенціалу спрямовано на визначення його цілісної оцінки як системно-комплексного явища. У роботі запропоновано економіко-математичну модель для розрахунку оптимальної структури посівних площ шляхом розміщення сільськогосподарських культур між виробничими структурами різного рівня господарювання з урахуванням їх чутливості до дії окремого екодеструктивного (антропогенного) чинника. Розміщення сільськогосподарського виробництва на основі представленої моделі передбачає перерозподіл виробництва окремих видів продукції з урахуванням мінімізації економічних збитків від антропогенних (екодеструктивних) чинників, зокрема, промислового забруднення атмосфери. Розглянуто можливості кількісної оцінки економічних наслідків зміни клімату в системі сільськогосподарського землекористування. Доведено, що оцінка економічних збитків від кліматичних змін у системі сталого сільськогосподарського землекористування потребує розробки системи вартісних нормативів, що кореспондують із вхідними кліматичними параметрами. Наведено натуральні показники та регіональні коригувальні коефіцієнти виробництва сільськогосподарської продукції у разі підвищення середньорічної температури повітря на один градус, з диференціацією по регіонах України. Представлено алгоритм економічної оцінки впливу зміни термічного режиму атмосфери на ефективність галузі рослинництва. У дослідженні встановлено, що застосування у довгостроковому прогнозуванні оцінок залежності продуктивних показників сільського господарства від кліматичних чинників є необхідним елементом сталого управління аграрною сферою.

Алгоритм методологічних аспектів природокористування в Україні як конституційно вмотивовані вимоги сьогодення

2023-12-19T17:02:22+02:00

Із врахування вимоги існуючого воєнного стану і потреб післявоєнного відновлення України, осмислено і узагальнено, конституційно вмотивований алгоритм методологічних аспектів землеприродокористування, особливо в агросфері. Підтверджено потребу в розмежуванні прав двох різних об’єктів власності на «землю», а саме: — на «земельну ділянку» (межу) як об’єкт цивільних прав; і — на «землю та її природні ресурси» як природні об’єкти права власності Українського народу, які знаходяться в межах таких ділянок. Встановлено, що злочинна підміна чинної конституційної земельної норми «користування» — неконституційним чинником «поширення» сприяє самоправному використанню природних ресурсів як об’єктів чужої власності. Рекомендовано системний механізм для реалізації схвалених проєктних рішень архітектурнобудівельного і землевпорядного впорядкування в усьому геопросторі держави, формуючи збалансоване землекористування — з позиції загальнонаціональних інтересів та інтересів місцевих громад. Доведено, що застосування цього механізму усуне будь-які перепони і заперечення при першорядній ідентифікації й сертифікації всіх природних об’єктів (існуючі й реабілітаційні), які мають природно-заповідну, природоохоронну, водорегулювальну, оздоровчу, рекреаційну, історико-культурну та іншу цінність. Обґрунтовано необхідність виведення з інтенсивного використання ділянок в агроландшафтах, що підлягають залуженню, залісненню та мають природоохоронне значення. Встановлено, що головну роль як чинник розвитку територій відіграють господарюючі суб’єкти відповідного функціонального призначення, а також логічна фінансова підтримка їх. Передбачено організувати понад 250 тис. (бажано понад 500 тис.) нових приватних сімейних фермерських та селянських господарств (родові, сімейні маєтки), створюваних молодими сім’ями (пріоритетне право надається — учасникам бойових дій (воїнам — переможцям) і їхнім родинам), переважно, без найманих працівників, загальною площею майже 10 млн га малих масивів орних земель та інших (4–5 млн га) прилеглих угідь.

Біота біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна НААН

2023-12-19T17:05:47+02:00

У статті наведено загальний огляд біоти Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна НААН на основі існуючих зведень та актуалізації окремих інвентаризаційних даних. Подано інформацію щодо площі, функціонального зонування та фізико-географічної приуроченості території. Відзначено самобутню, історично визначену інфраструктуру асканійського заповідного комплексу, що істотно вирізняється серед об’єктів природно-заповідного фонду України за рахунок поєднання природних екосистем цілинного типчаково-ковилового степу з насадженнями дендрологічного парку на зрошенні та зоопарку з напіввільним утриманням диких копитних. Наголо- шено, що подібне сполучення природоохоронних функцій та неоднорідність природнотериторіального комплексу визначають високий рівень біорізноманіття, в т. ч. його раритетної компоненти. Отже, означена гетерогенність території заповідника, а також сукцесії природних екосистем, інвазії й супутні наслідки інтродукції вимагають періодичних реінвентаризацій, критичних ревізій, узгоджень і систематизації за- гальних флористичних та фауністичних зведень території, окремих видових списків у розрізі функціональних зон, уточнень созологічного статусу видів. Існуючі матеріали щодо різноманіття біоти та переліку рідкісних видів флори і фауни території Біо- сферного заповідника «Асканія-Нова» зведено в єдиний, цілісний список, що унаочнює повний видовий склад природних і штучних екосистем різних функціональних зон, доводить фактологічну насиченість поточної редакції загального конспекту біоти, забезпечує необхідну кадастрову інформацію й методологічне підґрунтя для оцінки завданих збитків довкіллю внаслідок збройної агресії та окупації території. Наразі біорізноманіття Біосферного заповідника «Асканія-Нова», включно з дендрологічним парком загальнодержавного значення та зоопарком, налічує 2570 видів фітобіоти (судинні рослини — 1762, мохоподібні — 54, водорості — 285, гриби — 330, лишайники і ліхенофільні гриби — 139) та 2292 види зообіоти (безхребетні — 1945, хребетні — 347). У складі біоти 167 видів флори й 307 видів фауни мають охоронний статус національного, регіонального та міжнародного рангу.

ПОТЕНЦІЙНІ ЗАГРОЗИ КАХОВСЬКОЇ КАТАСТРОФИ ПОПУЛЯЦІЯМ ПТАХІВ РІЗНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ГРУП

2023-12-20T10:01:16+02:00

Проведений аналіз опублікованих списків видів птахів для територій, які потрапили під вплив дії Каховської катастрофи: Каховського водосховища, Регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса», Чорноморського біосферного заповідника, реєстрації в районі дії катастрофи деяких рідкісних видів. Оцінено видовий склад птахів, популяції яких можуть зазнати втрати чисельності внаслідок Каховської катастрофи у коротко- й довготривалій перспективі у регіональних та глобальних масштабах. Птахи, орієнтовно їх статусу перебування та екології, розподілені на три групи ризику: І (82 види) — птахи, що гніздяться в регіоні катастрофи і втратили частину популяцій цього року (птахи, які влаштовують гнізда на водній рослинності, не високо на деревах, чагарниках, на землі на берегах та островах); ІІ (69 видів) — птахи, які втратять біотопи існування у майбутні сезони гніздування внаслідок зміни русла Дніпра, водного режиму та розвитку процесів опустелювання (це лімнофіли, які населяли зарості берегової лінії та острови Дніпра); ІІІ (121 вид) — птахи, які втратять біотопи для годівлі й укриття під час міграції та на зимівлях (постраждає чисельність не лише тих популяцій, які гніздяться в Україні, а і тих, які мігрують з Європи та Азії). 33 види можна віднести до таких, популяції яких майже не постраждали. Каховська катастрофа порушує біотичне різноманіття та цілісність оселищ на значній площі берегів нижньої течії Дніпра, а наслідки її дії будуть довготривалими й мати вплив на мігруючі види птахів у глобальному масштабі. Прогнозується зміна біотопів існування птахів у напрямі деградації водно-болотних угідь та осушення наземних, що призведе до трансформації видового складу птахів регіону.

ЛІСІВНИЧО-ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗПОДІЛУ ЗАПАСІВ ПОВАЛЕНОЇ МЕРТВОЇ ДЕРЕВИНИ У ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМАХ КАНІВСЬКОГО ПРИДНІПРОВ’Я

2023-12-20T10:04:09+02:00

Відмерла деревина є важливим компонентом лісових екосистем, який виконує низку екологічних функцій. Метою статті є вивчити лісівничо-екологічні особливості розподілу запасів поваленої мертвої деревини у лісових насадженнях Канівського Придніпров’я (Лісостеп України). Дослідження проведено за даними матеріалів лісовпорядкування. Установлено, що площа лісових насаджень, у яких під час лісовпорядкування виявлено повалену мертву деревину (захаращеність), становила 2550,3 га, або 10,4%, від загальної вкритої лісом площі. Загалом захаращеність було виявлено у лісостанах 18 деревних видів загальним запасом 21255 м3. У насадженнях, де проводився облік захаращеності, середній запас поваленої мертвої деревини у розрізі деревних видів становив від 5,0 м3∙га–1 до 17,8 м3∙га–1, загалом для всіх деревних видів — 8,5 м3∙га–1. У насадженнях переважаючих деревних видів — сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) та акації білої (Robinia pseudoacacia L.) середній запас захаращеності становив 9,1 м3∙га–1 і 8,5 м3∙га–1, відповідно. У лісових насадженнях середній запас за трофотопами виявився найбільшим у грудах (дібровах) — 8,7 м3∙га–1, а найменшим — у борах 5,2 м3∙га–1. За гігротопами середні запаси становили від 5,3 м3∙га–1 (сирі умови) до 11,0 м3∙га–1 (вологі умови). Захаращеність виявлено у 16 з 32 типів лісу, які є у лісовому фонді досліджуваного об’єкта, з середнім запасом від 5,0 м3∙га–1 (вологий дубово-сосновий субір, сирий чорновільховий сугруд) до 18,4 м3∙га–1 (вологий заплавний вербово-тополевий сугруд). Загалом середні запаси поваленої відмерлої деревини у лісових насадженнях є низькими, що може бути пов’язано з проведенням лісогосподарських заходів (рубками). Отримані нами дані є важливими для досліджень особливостей формування запасів деревного детриту у типах лісу Середнього Правобережного Придніпров’я України у контексті природоохоронних та захисних функцій мертвої деревини.

Вміст важких металів у дігестаті з побічної продукції птахівництва

2023-12-20T10:07:53+02:00

Визначено вміст важких та інших металів, які мають санітарний статус «шкідливих речовин» у різних національних та європейських стандартах і настановах якості, у побічній продукції птахівництва й продуктів її переробляння — дігестаті з біогазової установки. Обґрунтовано доцільність аналізу хімічного складу органічної сировини за різними етапами технологічного процесу для отримання якісного органічного добрива на основі дігестату з біогазових станцій. Проведено гранулювання твердої фракції дігестату для отримання гранульованого органічного добрива, що дало змогу вдосконалити процес переробки побічних продуктів тваринного походження. Маса гранульованого сухого продукту становить 23,1% від маси нативного дігестату з біогазової станції. Лабораторним аналізом гранульованого дігестату визначено відповідність санітарним нормам щодо органічних добрив, дозволених для застосування у класичному і органічному землеробстві. Встановлено, що відповідно до ДСТУ 4944:2008 масова частка важких металів кадмію, свинцю і кобальту у 285, 342 і 1795 разів відповідно менша за допустиму концентрацію для агрохімікатів в Україні, а міді і цинку — менша у 17 та 19 разів. За міжнародними нормами фактична концентрація кадмію, свинцю та міді менша у 14, 205 і 13 разів за гранично допустимі рівні. Фактичний вміст у % від допустимого значення токсикологічних показників органічної суміші, яку згідно з ДСТУ 7527:2014 дозволено використовувати як добриво у сільському та лісному господарствах, у зеленому будівництві та для рекультивації земель, становить: залізо — 4,7%, кадмій — 0,5%, кобальт — 0,4%, марганець — 6,9%, мідь — 3,1%, свинець — 0,2%.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ КОМБІКОРМІВ ІЗ РІЗНИМИ РІВНЯМИ ФЕРМЕНТОВАНОГО СОЄВОГО ШРОТУ ЕР500 ЗА ВИРОЩУВАННЯ КЛАРІЄВОГО СОМА (Clarias gariepinus) ДО ТОВАРНОЇ МАСИ

2023-12-20T10:13:10+02:00

У статті висвітлені дослідження щодо впливу годівлі кларієвого сома (Clarias gariepinus) комбікормами з різним рівнем заміни рибного борошна ферментованим соєвим шротом ЕР500 на живу масу та середньодобові прирости за вирощування його до товарної маси. Для досліду було відібрано 300 екз. риб середньою масою 351–352 г та сформовано три групи за методом аналогів по 100 екземплярів риб у кожній. Годівлю риби проводили комбікормом, який відрізнявся різними рівнями введення ферментованого соєвого шроту. Так, у комбікормі контрольної групи кількість рибного борошна була на рівні 36% без додавання ферментованого соєвого шроту ЕР500, тоді як у комбікормі 2 групи вміст рибного борошна був знижений до 11% та додано 25% ферментованого соєвого шроту ЕР500. Під час приготування комбікорму для 3 дослідної групи було замінено 100% рибного борошна ферментованим соєвим шротом ЕР500, який становив 36%. На 56-ту добу досліду зміни в живій масі набули вірогідного характеру. Так третя група, в складі комбікорму якої було 36% ферментованого соєвого шроту ЕР500, випереджали контроль на 5,22 г (р≤0,05) по живій масі. Друга група хоча і мала більшу масу порівняно з контролем на 3,68 г, але вірогідної різниці між ними не спостерігалось. Під час зважування на 70-ту добу досліду показники живої маси у другій дослідній групі були вірогідно вищими за контрольну групу на 9,34 г (р≤0,05). Маса риб 3-ї групи, порівняно з контролем, була вірогідно більшою на 10,9 г (р≤0,05). Наприкінці досліду на 84-ту добу ця закономірність зберігалась. Так, жива маса риби у 2-й та 3-й групах була вищою порівняно з контролем на 9,77 г (р≤0,05) у 2-й групі 12,07 г (р≤0,01) у 3-й групі, хоча між дослідними (2 та 3) групами статистичної вірогідності не спостерігалось. Аналіз середньодобового приросту за весь період показав вірогідну різницю за цим показником у 2-ї та 3-ї груп, які перевищували контроль на 1,34% (р≤0,01) і 1,57% (р≤0,001) відповідно.

ВПЛИВ СПОСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ ОРГАНОГЕННИХ ҐРУНТІВ НА ВИМИВАННЯ БІОГЕННИХ РЕЧОВИН У ДРЕНОВАНІ ВОДИ

2023-12-20T10:16:40+02:00

Природоохоронне та ефективне використання дренованих органогенних ґрунтів гумідної зони в долинах річок пов’язано з розробкою та освоєнням системи стійкого розвитку аграрного сектору, об’єктом якого є ґрунт, а також процеси, які відбуваються за його участю, особливо деградація торфового ґрунту, вимивання біохімічних речовин у ґрунтові води, що використовувалися в технологіях вирощування сільськогосподарських культур. У цих ґрунтах відбувається зміна водно-повітряного, теплового, поживного режимів та біологічного процесів, що за необґрунтованих способів використання ґрунтів призводить до забруднення річкових вод, які негативно впливають на навколишнє середовище. Найбільше вимивалося з ґрунту, незалежно від доз і видів внесення мінеральних добрив та погодних умов за роками сполук Са (82–265 мг/л), Mg (33,9–126,0 мг/л), Na (22,1–48,2 мг/л дренажної води), а найменше — нітратного азоту (2,1–29,5 мг/л) і фосфору (0,4–2,0 мг/л дренажної води). Така залежність зумовлена з інтенсивним споживанням рухомого азоту та фосфору рослинами. Це пов’язано зі значним вмістом солі у ґрунті, які вважаються слабко засоленими. Найбільше сполук Са, Mg, нітратного та аміачного азоту вимивається під травами навесні, а під однорічними культурами восени. Встановлено, що вміст майже всіх біогенних речовин у каналах різного призначення не перевищував ГДК для рибогосподарських водойм, за використанням вмісту сполук Mg (ГДК — 40 мг/л води), яких в каналах заплави р. Супій доходило до 91–126 мг/л води. Запропоновано основні заходи щодо природоохоронного сільськогосподарського використання дренованих органогенних ґрунтів за науково обґрунтованих способів їх використання в умовах гумідної зони Лісостепу і Полісся, що дасть змогу регулювати та контролювати потрапляння біогенних речовин у дренажні та річкові води.

Екотоксикологічна оцінка дерново-підзолистого ґрунту за впливу бойових дій

2023-12-20T10:21:49+02:00

Представлено результати досліджень зміни еколого-токсикологічних параметрів дерново-підзолистого ґрунту, який зазнав деградації внаслідок ведення бойових дій на території Бучанського р-ну Київської обл. у лютому–березні 2022 р. під час вторгнення російських військ. Унаслідок застосування артилерійської зброї, зокрема мінометів, на території с. Торф’яне виявлено пошкодження ґрунтового покриву на землях сіль- ськогосподарського та лісового призначення, а також деградацію ґрунту внаслідок застосування мінометів, що підтверджено підвищенням вмісту важких металів (Cu, Zn, Ni, Cr, Cd, Pb) у шарі ґрунту 0–20 см через рік після артилерійських обстрілів. На відстані 2,5 м від краю вирв (№ 1 і № 2) зазначено підвищення валового вмісту Zn, Ni, Cr — в 1,1–1,2 раза, Pb — в 1,1–1,6 раза, Cu в 1,5–1,8 раза. Підвищення вмісту Cd кадмію в 1,1–1,2 раза на відстані 2,5 м зафіксовано лише в межах вирви № 2. На відстані 30 м від вирв виявлено високий валовий вміст цинку (151–155 мг/кг), свинцю (43–44), хрому (39–41), нікелю (24–28), міді (17–18), кадмію (2–3 мг/кг). Відмічено перевищення вмісту рухомих форм важких металів безпосередньо у кратері вирв та на відстані до 30 м у середньому в 3–9 разів. Найвищі показники коефіцієнта концентрації важких металів у ґрунті встановлено в середньому для цинку — 6–14 кларків від фону, хрому — 7–9 кларки, свинцю — 4–8 кларків. Виявлено перевищення ГДК у ґрунті навколо вирв за вмістом хрому на 7–26%, нікелю — на 15–21%. Зафіксовано незначне перевищення рівня ГДК за вмістом свинцю в ґрунті на 3–6%. За вмістом у ґрунті міді (0,1–0,3 ГДК), цинку (0,2–0,4 ГДК), кадмію (0,4–0,6 ГДК) і свинцю (0,5–1 ГДК) через рік після обстрілу цих територій відсутнє перевищення ГДК.

Агроекологічний стан ґрунтів Київського Полісся

2023-12-20T10:31:01+02:00

За результатами ІХ, Х, ХІ турів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, проведених ДУ «Держґрунтохорона», проаналізовано агроекологічний стан ґрунтів Київського Полісся на прикладі ґрунтів Макарівської селищної територіальної громади Бучанського р-ну Київської обл. В обстежених ґрунтах громади проаналізовано ступінь забезпеченості та зміну вмісту гумусу, рухомих сполук азоту, фосфору і калію, показників рН й вологості. Встановлено, що майже 54% обстежених площ сільськогосподарських угідь Макарівської селищної територіальної громади має кислі ґрунти, площа яких збільшилася на 8,3% за рахунок перерозподілу площ із нейтральним рН до середньокислих. Виявлено зниження вмісту гумусу за 15 років з 2,52%, що відповідало середньому рівню забезпечення, до рівня низького вмісту 1,9%. За досліджуваний період відбувся перерозподіл площ ґрунтів за ступенем забезпеченості гумусом, а саме– збільшення площ ґрунтів із дуже низьким і низьким забезпеченням за рахунок площ із середнім та підвищеним забезпеченням гумусом. Нині переважають ґрунти з дуже низьким та низьким умістом гумусу 66,3%. Лише 1,2% обстежених площ територіальної громади мають підвищений вміст гумусу і 0,5% площ — високий та дуже високий. Моніторинг вмісту рухомих сполук фосфору в ґрунтах засвідчив зниження його вмісту від 67 мг/кг до 60 мг/кг. Водночас за вмістом рухомих сполук калію, навпаки, фіксували його зростання на 42% від 36 мг/кг до 51 мг/кг. На основі даних агрохімічного обстеження проведено якісну оцінку ґрунтів сільськогосподарських угідь Макарівської селищної територіальної громади та встановлено, що вона в загальному відповідає низькому рівню якості — 29 балів (VІІІ клас). Зокрема ґрунти низької та дуже низької якості посідають 97,2% площ (VІІ клас — 16,2%, VІІІ клас — 80,9%) і лише 2,8% площ становлять ґрунти підвищеної якості (V клас). Також відмічено зменшення ґрунтів із низькою якістю на 15,7% та збільшення ґрунтів із дуже низькою якістю на 12,9%.

Оцінка передумов розвитку органічного сільського господарства

2023-12-20T13:29:05+02:00

У цьому дослідженні представлено оцінку передумов розвитку сільського госпо- дарства в світі та в сучасних економічних і соціальних умовах зокрема, визначено його ключові чинники, які сформували нинішній стан глобального розвитку ринку органічних продуктів. У процесі проведеного дослідження було здійснено акцент на головних індивідуалістичних причинах виникнення потреб в органічному харчуванні. Визначено хронологічний генезис зародження таких потреб та з’ясовано, що основна, глобальна потреба в органічних харчових продуктах виникла внаслідок стрімкого та неконтрольованого промислового прогресу, що стало причиною формування відповідних екологічних потреб, про що йдеться в цьому дослідженні. В роботі представлена класифікація екологічних потреб у вигляді міжрівневої характеристики. Визначено, що в процесі історико-еволюційної трансформації органічного виробництва, як напряму наукової та практичної діяльності, головним завданням органічного сільського господарства є створення низки важливих суспільних благ, покращання стану агроресурсів, а також забезпечення стабільних умов навколишнього природного середовища. Щодо розвитку органічного сільського господарства в Україні, то під час виконання цього дослідження з’ясовано, що головною передумовою виникнення такого напряму в нашій державі є індустріалізація сільського господарства та курс на невідновлювальні ресурси промислового походження, в т. ч. засоби хімізації (мінеральні добрива, пестициди), вуглеводневі паливно-енергетичні ресурси, сільськогосподарську техніку. Відповідно, слід зазначити, що органічне сільське господарство може функціонувати через стандартну систему зі споживачами або ринком, у вигляді сільського господарства послуг, а також на рівні фермерів, які усвідомлюють нестійкість традиційного сільського господарства. Також у ході цього дослідження визначено, що сучасне органічне сільське господарство набуває необхідних рис сталого сільського господарства, оскільки є одним із пріоритетних напрямів, задекларованих у низці державних нормативно-правових актів, а також у важливих завданнях відповідно до загальнодержавних цілей сталого розвитку України.

Аналіз систем конкурентоспроможності лісового комплексу України

2023-12-20T13:31:44+02:00

У цій статті здійснено дослідження стану систем конкурентоспроможності лісової галузі України. З’ясовано, що конкурентоспроможність у цьому контексті слід визначати як спроможність лісової галузі України витримувати конкуренцію порівняно з лісовими комплексами інших країн, зокрема країн Європейського Союзу. Розв’язання та висвітлення цієї науково-практичної проблеми викликано сучасними інтеграційними процесами України в економіко-соціальний простір Європи. Приділено увагу оцінці сучасного стану конкурентоспроможності національного лісового сектору України, а також визначені ключові проблеми щодо поліпшення конкурентних переваг. Охарактеризовано причинно-наслідковий зв’язок підвищення або зниження конкурентоспроможності лісової галузі в часовому вимірі. Здійснено комплексну оцінку сучасних підходів до характеристики стану конкурентоспроможності, і на основі цієї оцінки визначено пріоритетні до застосування в сучасному лісовому господарстві України з урахуванням ситуації сьогодення, а також проблеми повоєнного відновлення лісової галузі. Обґрунтовано та оцінено чинники сучасних конкурентних систем у лісовому господарстві, визначено зовнішні та внутрішні чинники, що закладають наявний стан конкурентоспроможності галузі. В межах цього дослідження також висвітлено складові елементи зовнішнього та внутрішнього середовища лісового комплексу, що формують його нинішній стан. Здійснено ґрунтовну оцінку сучасних підходів до ефективності оцінки конкурентоспроможності в лісовій галузі в контексті перспектив подальшого розвитку в умовах, що склалися, а також як проміжного етапу під час закладання довгострокової стратегії розвитку лісової галузі. Окремо наголошено, що використання будь-якого підходу до оцінки конкурентоспроможності лісової галузі потребує аналізу кожного окремого детермінанта для поєднання їх в одну цілісну систему. Також у ході виконання цього дослідження було здійснено порівняння методик дослідження конкурентоспроможності на рівні окремого суб’єкта господарювання, визначено переваги та недоліки кожного з них. На основі вищепроведеного аналізу, запропоновано ієрархічну модель конкурентоспроможності лісової галузі України та проведено аналіз методів оцінки конкурентоспроможності на галузевому рівні.

ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОКОСМІВ ДЛЯ ЕКОЛОГІЧНО АРГУМЕНТОВАНОГО ДОБОРУ БІОПАЛИВНИХ КУЛЬТУР

2023-12-20T10:37:34+02:00

Одним із можливих напрямів розв’язання проблеми нестачі та подорожчання енергетичних ресурсів може стати розвиток в Україні біопаливної галузі, підґрунтям якого є науково аргументований добір рослин (стійких до регіональних полютантів) з урахуванням специфіки регіонів. У статті здійснено узагальнення наукових даних щодо особливостей пророщування деяких енергетичних культур, розглянуто можливість застосування мікрокосмів для аргументованого добору біопаливних культур. Дослідження проводили у мікрокосмних моделях, вивчали проростання насіння та біометричні параметри проростків Brassica napus L. та Zea mays L. Показано доцільність застосування мікрокосмів для екологічно аргументованого добору «біопаливних» культур. На основі застосування методу мікрокосмних моделей доведено стійкість B. napus до ацетату свинцю та чутливість до фунгіциду «Раксил ультра». Для захисту ріпаку від шкідників використовуються системні препарати з діючими речовинами диметоат, гамма-цигалотрин, альфа-циперметрин, тіаметоксам, флудиоксаніл, металаксил, імідоклоприд тощо. Інсектицид використовується для протруювання насіння перед посівом (у комплексі з фунгіцидом), а також для обробки посівів під час досягнення економічного порогу шкідливості. З’ясовано, що передпосівну обробку насіння ріпаку необхідно здійснювати нижчими концентраціями фунгіциду, порівняно з насінням Z. mays. Встановлено, що сорт Галицький характеризується найбільшою лабораторною схожістю насіння та найкращими морфофізіологічним параметрами проростків. З’ясовано, Що фунгіцид «Раксил ультра» у високій концентрації інгібує схожість насіння (на пізніх етапах проростання), ріст стебла, сиру та суху біомасу проростків кукурудзи, за низької концентрації виявлено збільшення сухої маси надземної частини. Лабораторна схожість насіння ріпаку інгібувалася на всіх етапах проростання. Жодна з досліджених концентрацій фунгіциду не впливає на сиру та суху біомасу проростків ріпаку, усі досліджені концентрації фунгіциду інгібують ріст кореня проростків ріпаку, а найбільша — ріст стебла.

Деструкція решток трансгенних рослин картоплі (Solanum tuberosum L.) за впливу ґрунтового мікробіому

2023-12-20T10:40:45+02:00

Науковою спільнотою не одне десятиріччя розглядаються різні гіпотези стосовно можливого впливу ГМ-рослин на нецільові мікроорганізми ґрунту, виділяючи прямий та опосередкований вплив. Пряму дію зазвичай легше виявити, адже трансгенні білки, що характеризуються діапазоном елімінації проти певних видів комах, патогенних грибів і бактерій, можуть впливати на нецільові корисні симбіонти та мікробні угруповання ґрунту, які беруть участь у перетворенні органічних речовин. Опосередкований вплив важко оцінити, оскільки багато різних чинників можуть подіяти на склад кореневих ексудатів та метаболічну активність рослин. Зміни в метаболічних шляхах можуть впливати на склад ґрунтових ексудатів і на експресію генів у рослинних тканинах. Одночасно ці зміни можуть позначитись на розкладанні органічних речовин та протіканні мікробіологічних процесів у ґрунті. На основі експериментальних досліджень проведено оцінку швидкості деструкції рослинних решток і деградації ДНК у трансгенних рослинах картоплі в дерново-середньопідзолистому ґрунті картопляної сівозміни. За результатами досліджень встановлено істотну роль мікробіому дерновосередньопідзолистого ґрунту картопляної сівозміни у руйнуванні решток трансгенних рослин картоплі та деградації ДНК. Деструкція решток трансгенних рослин за впливу мікрофлори дерново-середньопідзолистого ґрунту картопляної сівозміни становила 30 діб із втратою сирої маси 87,14±1,11%. Деградація ДНК у зазначений термін сягає 88% (186 нг/мг) від початкової кількості тотальної ДНК, а деградація генів nptII та 35S — близько 90% від початкової їх кількості у продуктах полімеразно-ланцюгової реакції. Виявлено, що близько 90% генів nptII та 35S у ДНК залишків трансгенних рослин картоплі під впливом мікробіому дерново-середньопідзолистого ґрунту відбувається на 30-ту добу.

БІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ЗАХИСТУ ЯБЛУНІ ПРОТИ ЗЕЛЕНОЇ (Aphis pomi Deg.) ТА СІРОЇ (Dysaphis devecta) ЯБЛУНЕВИХ ПОПЕЛИЦЬ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2023-12-20T11:41:48+02:00

Встановлено, що досліджувані системи біологічного захисту яблуні в умовах Західного Лісостепу України показали високу ефективність проти зеленої та сірої яблуневих попелиць. Найвищу ефективність отримали за застосування системи захисту № 3 (Біоспектр БТ; Метаризин БТ + Боверин БТ; Бітоксибацилін БТ + Біоспектр БТ): ефективність проти зеленої яблуневої попелиці становила 76,4−85,3%, а проти сірої яблуневої попелиці — 65,2−79,0%. Біологічна система захисту яблуні № 1 (Актофіт БТ; Біоспектр БТ; Бітоксибацилін БТ) показала ефективність проти зеленої яблуневої попелиці 61,2−69,1%, а проти сірої яблуневої попелиці — 58,7−63,4%. За застосування біологічної системи захисту № 2 (Бітоксибацилін БТ; Актофіт БТ + Бітоксибацилін БТ; Боверин БТ) ефективність проти зеленої яблуневої попелиці становила 61,5−74,3%, а проти сірої яблуневої попелиці — 52,5−73,3%. Урожайність плодів яблуні за застосування біологічної системи захисту № 1 сягала 13,6 т/га, в т. ч. 6,1 т/га І-го сорту, 5,9 т/га ІІ-го сорту та 1,9 т/га нестандартних плодів. Урожайність за застосування біологічної системи захисту № 2 становила 13,9 т/га, з них 6,8 т/га І-го сорту, 5,3 т/га ІІ-го сорту та 1,8 т/га нестандартних плодів. Урожайність за використання біологічної системи захисту № 3 була на рівні 14,0 т/га, у т. ч. 7,1 т/га І-го сорту, 5,4 т/га ІІ-го сорту та 1,5 т/га нестандартних плодів. Під час застосування біологічної системи № 1 отримали рентабельність 389,8% та дохід −8 754,0 грн/га. Від використання системи № 2 отримали умовно-чистий дохід у розмірі 10 686,0 грн/га та рентабельність 322,5%. Застосування системи № 3 дало можливість одержати умовно-чистий дохід у розмірі 11 692,0 грн/га, а рентабельність захисних заходів за її використання сягала 353,4%.

Домінуючі види шкідників редиски (Raphanus sativus (L.) convar. radicula (Pers.) Sazon.) У Правобережному Лісостепу України

2023-12-20T11:48:10+02:00

За результатами фітосанітарного моніторингу (2008−2022 рр.) уточнено видовий склад шкідників агроценозів редиски (Raphanus sativus (L.) convar. radicula (Pers.) Sazon.) у Правобережному Лісостепу України. В посівах редиски виявлено 59 видів комах-фітофагів, два види нематод і один вид слимаків. У структурі шкідливого ентомокомплексу присутні комахи з 20 родин 8 рядів. У таксономічній структурі до- мінують представники рядів Cоleoptera (17 видів), Lepidoptera (16 видів), Homoptera (9 видів), які сукупно займали 71% у структурі шкідливого ентомокомплексу. Представники рядів двокрилі (Diptera) і прямокрилі (Orthoptera) були представлені видами з 6 і 5 родин відповідно й у структурі ентомокомплексу мали 10 і 8% відповідно. Найменше видове різноманіття було виявлено для ряду трипси (Thysanoptera), напівтвердокрилі (Hemiptera) і перетинчастокрилі (Hymenoptera), які сукупно займали 10% у структурі шкідливого ентомокомплексу. Визначено 16 константних види: Plutella maculipennis Curt., Phyllotreta cruciferae Goeze, Phyllotreta undulata Kutsch., Pieris brassicae L., Agrotis segetum Denis&Schiff., Lacanobia oleracea L., Eurydema ventralis Kol., Brevicoryne brassicae L., Delia brassicae Bouche, Athalia rosae L., Delia platura Mg., Ceutorrhynchus quadridens Panz., Delia floralis Fallen, Thrips tabaci Lindeman, Entomoscelis adonidis Pallas, Evergestis extimalis Scop., що наносили значної шкоди рослинам редиски впродовж вегетаційного періоду, які за трофічною спеціалізацією були представлені на 75% олігофагами та за життєвою формою на 81% хортобіонтами. З високою та середньою частотою трапляння в досліджуваних агроценозах виявляли: блішку хрестоцвіту (Phyllotreta cruciferae Goeze), блішку хвилясту (Phyllotreta undulata Kutsch.), міль капустяну (Plutella maculipennis Curt.), попелицю капустяну (Brevicoryne brassicae L.), совку озиму (Agrotis segetum Denis&Schiff.), совку городню (Lacanobia oleracea L.), площі заселення якими в окремі роки досягали максимума — до 60–100%.

Вплив органо-мінеральних та біологічних добрив на врожайність часнику озимого (Allium sativum) за умов їх внесення краплинним зрошенням

2023-12-20T11:51:19+02:00

У статті наведено результати трирічних досліджень впливу біопрепарату Органікбаланс та органо-мінерального добрива Хелпрост із прилипачем Липосам на посівній площі часнику озимого сорту Прометей. Встановлено, що за умов краплинного зрошення та підживлення біопрепаратом Органік-баланс, органо-мінеральним добривом Хелпрост і прилипачем Липосам із нормою 2/2/1 л/га у фазі інтенсивного росту та розвитку рослин часнику озимого були вищими за контрольний варіант на 39,4% й 37,3%, площа листкової пластинки — 280,5 см2 і 252,7 см2. У першому варіанті, де рослини поливали лише водою висота становила 57,4 см, площа асиміляційної поверхні — 183,5 см2. За підживлення органо-мінеральним добривом Хелпрост та прилипачем Липосам із нормою 2/1 і 1/1 л/га, рослини часнику були вищими за контрольний варіант на 37,9%, й 36,4%, площа листкової поверхні — 224,0 см2 та 199,6 см2 відповідно. За підживлення біопрепаратом Органік-баланс та прилипачем Липосам із нормою 2/1 л/га приріст висоти рослини порівняно із контролем були вищими на 38,2%, площа листків сягала 236,5 см2. Із проведених досліджень відмічено значний вплив підживлення біопрепаратом та органо-мінеральним добривом на формування врожаю. Отже, найкращий показник виявили за сумісної обробки посівів однозубки біопрепаратом Органік-баланс та органо-мінеральним добривом Хелпрост із прилипачем Липосам із нормою 2/2/1 л/га та з нормою 2/1/1 л/га, урожайність була найвищою 18,7 і 18,3 т/га, приріст урожаю становив 6,5 й 6,1 т/га відповідно. Дещо менші показники отримали за підживлення біопрепаратом Органік-баланс, проте перевищував контрольний варіант на 5,2 т/га. За підживлення органо-мінеральним добривом Хелпрост із прилипачем Липосам вищі показники продуктивності одержано у варіанті із нормою його внесення 2/1 л/га та переважав контроль на 2,6%, тоді як за підживлення нормою 1/1 л/га л/га приріст урожаю сягав 1,9%.

Визначення ефективності та інтенсивності фітотоксичного впливу гербіцидів у посівах озимих зернових культур

2023-12-20T11:55:14+02:00

Дослідження щодо вивчення ефективного використання гербіцидів, а в подальшому їх вплив безпосередньо на рослини сільськогосподарських культур є актуальним завданням як в агроекології, так і в агрономії. Тому, в польових умовах, на території Сквирської дослідної станції органічного виробництва (СДСОВ) м. Сквира, впродовж жовтня−грудня 2022 р. у фазі ВВСН 13–20 (до фази кущення) нами було проведено дослідження з визначення ефективності й інтенсивності фітотоксичного впливу одно- та двокомпонентних гербіцидів системної дії у посівах пшениці озимої. Визначено ефективність дії гербіцидів через 21 добу після проведення обприскування посівів. Так, препарат із діючою речовиною 2,4-д, 2-етил-гексиловий ефір 300 г/л + йодосульфуронметил натрію 15 г/кг, за норми витрати 0,7 л/га на 21 добу після обприскування пше- ниці мав ефективність 65,8–83, що була найвищою серед досліджуваних варіантів. Після обприскування посівів та вивчення ефективності гербіцидів проводили визначення інтенсивності фітотоксичного впливу препаратів на рослини пшениці озимої. Най- вищий прояв фітотоксичності дії на рослини мав гербіцид із препаративною формою трибенурон-метил, 102,5 г/кг + дикамба, 659 г/кг за норми витрати 20,0 г/га. Визна- чено, що на 7-му добу після його використання інтенсивність прояву фітотоксичності сягала 12,02%, а через 21 добу після внесення — 7,14%. Також визначали фітотоксичну дію гербіциду з діючою речовиною аклоніфен 520 г/кг за норми витрати 2,0 л/га, на рос- лини пшениці, що на 7-му добу становила 9,16%, через 21 добу після внесення — 4,80%. У варіантах, де вносили вищезгадані препарати спостерігали пожовтіння листків, скручування країв листків (поодиноке), незначні некрози на верхівках листків. До- ведено, що за шкалою прояву фітотоксичності всі досліджувані гербіциди мали ледь помітний ступінь прояву фітотоксичності — 10%, що відповідало 1 балу.

Вплив систем удобрення на продуктивність рослин сої (Glycine max L.)

2023-12-20T12:12:28+02:00

Соя (Glycine max L.) є провідною білково-олійною культурою світового землеробства. Це унікальна продовольча, кормова, технічна і лікарська культура, яка стала основою для виробництва рослинного білка та олії у світі. На інтенсивність збільшення асиміляційної поверхні та її величину істотний вплив має ціла низка як природних, так і організованих чинників, одним із яких є забезпечення рослин повним комплексом елементів мінерального живлення та мікроелементами. Одним із ефективних способів забезпечення рослин достатньою кількістю макро- та мікроелементів є оброблення насіння перед сівбою й позакореневе підживлення хелатними добривами. Індивідуальну насіннєву продуктивність рослин сої зумовлено оптимальним поєднанням основних елементів структури врожаю — кількістю бобів на одній рослині, кількістю насінин у бобі та масою насіння з однієї рослини. Вона є динамічною величиною і змінюється відповідно до певних ґрунтово-кліматичних умов регіону, специфіки вегетаційного періоду рослин та елементів технології вирощування. У статті наведено результати досліджень щодо ефективності та застосування різних систем мінерального живлення, формування показників індивідуальної продуктивності й урожайності насіння сої в умовах дослідного поля Інституту агроекології і природокористування НААН та дослідного господарства «Чабани» ННЦ «Інститут землеробства НААН». Встановлено, що мінеральне живлення та способи підживлення мали значний вплив на формування показників індивідуальної продуктивності. А також визначено залежність структури врожаю рослин сої від варіантів удобрення. Наприклад, максимальна кількість бобів на одній рослині у варіанті без добрив сягала 20,2 шт. та відповідно їх маса — 7,6 г. За різних систем удобрення їх кількість зросла на 1,2–5,0 шт. у варіантах без інокуляції та на 0,7–3,7 шт. — з інокуляцією. Виявлено, що комплексне застосування мінеральних добрив у дозі N₁₅Р₃₀К₃₀ мало позитивний вплив на рівень урожайності (2,57 т/га) сої.

Фотосинтетична діяльність посівів ячменю озимого (Hordeum vulgare L.) залежно від мінерального живлення та біостимуляторів

2023-12-20T12:16:21+02:00

Ячмінь в Україні завжди був і є провідною зернофуражною культурою, зерно якого найбільше збалансовано за амінокислотним складом. Застосування мінеральних добрив залишається найвпливовішим і необхідним чинником підвищення продуктивності рослин та ефективним засобом збереження родючості ґрунту. Мета полягає у визначенні показників площі листкової поверхні рослин ячменю та фотосинтетичної діяльності сортів ячменю озимого залежно від комплексного застосування доз мінеральних добрив і біостимулятора Агрінос Б в умовах Лісостепу Правобережного. Найвищі показники площі листкової поверхні рослин ячменю озимого були зафіксовані на ділянках, де вносились мінеральні добрива, проводилось позакореневе підживлення азотними до- бривами і застосовувався біостимулятор Агрінос Б. Під час внесення мінеральних до- брив N₁₀P₂₆K₂₆ + N₄₆ + N₈ + Агрінос Б, 1,0 л/га у фазі початок виходу в трубку площа листкової поверхні рослин у фазі колосіння становила у сорту Атлант Миронівський — 58,30 тис. м²/га, що більше за контрольні ділянки на 25,68 тис. м²/га, сорту ячменю ПАСО — 61,13 тис. м²/га, що також переважає за контрольні ділянки на 27,71 тис. м²/га. У середньому за три роки досліджень за внесення дози добрив N₁₀P₂₆К₂₆ + N₃₄ в підживлення у фазі початок кущення фотосинтетичний потенціал сорту ячменю озимого Атлант Миронівський становив 1,76 млн г/м² за добу, сорту ПАСО, відпо- відно 1,90 млн г/м² за добу, що більше за контрольні ділянки на 0,58−0,69 млн г/м² за добу. Найвищі показники чистої продуктивності відмічено на ділянках, де вносились мінеральні добрива та біостимулятор N₁₀P₂₆K₂₆ + N₄₆ + N₈ + Агрінос Б, 1,0 л/га у фазі початок виходу в трубку, сорту Атлант Миронівський — 3,04 г/м² за добу, сорту ПАСО 3,12 г/м² за добу.