Агроекологічний журнал

Еколого-економічні механізми управління в агроекосистемах із врахуванням космічних чинників

2025-04-16T13:27:49+03:00

Розглянуто важливу роль розроблених нових і використання діючих еколого-економічних механізмів управління в галузях агроекосистем, що допомагають раціональному використанню і відтворенню природних ресурсів. Проведено аналіз чинних механізмів, які становлять основу гармонійного поєднання принципів для природокористування в агроекосистемах. Обґрунтовано особливості дії космічного механізму, який є сукупністю станів і процесів природного походження, та за своєю масштабністю дії він здатний не тільки сприяти розвитку негативних наслідків, що призводять до непередбачених утрат, але й забезпечувати одержання в окремих фазах циклу сонячної активності економічного ефекту від виробництва сільськогосподарської культури. Наведено основні принципи еколого-економічних механізмів управління використанням та охороною земель. Акцентовано увагу на моніторингу як складу економічного механізму, що всебічно аналізує на макро- і мікрорівні регіонів виробничу сферу за найвагомішими показниками еколого-економічного спрямування. Мета — дослідити вплив еколого-економічних механізмів на систему управління в сільськогосподарському виробництві. В публікації встановлено, що компоненти системи еколого-економічного управління в галузевих структурах агроекосистем існують у взаємозв’язку. Водночас космічний механізм у просторово-часовому вимірі в організації управління виробничо-господарською діяльністю вимагає від суб’єкта господарювання різної форми власності високої гнучкості, масштабності, швидкої і частої зміни складових компонентів управління у підвищенні ефективності виробництва сільськогосподарських культур. Це дасть змогу провести необхідні зміни в системі управління, до того ж, не поступові, а кардинальні з урахуванням подальшого вдосконалення системи управління на основі компонентів космічного механізму, які посилять еколого-економічну ефективність сільськогосподарських підприємств. Однак, слід відмітити, що найважливішими складовими космічного механізму є фази циклів сонячної активності. Отже, для забезпечення ефективного ведення сільськогосподарського виробництва структура системи еколого-економічного управління має бути доповнена космічним механізмом, який сприяє вирішенню екологоекономічних і соціальних проблем у суспільному виробництві.

Антропогенна трансформація фітоценозів мезотрофних боліт Українського Полісся

2025-04-16T13:35:46+03:00

Болотні екосистеми на фоні глобальних змін клімату є найуразливішими екосистемами та можуть стати стабілізаторами мезоклімату, частково знівелювати негативні наслідки цих змін у адаптаційних процесах. Саме тому вивчення перетворення боліт за прямого та опосередкованого впливу антропогенної діяльності є актуальним завданням. Мета роботи — здійснення інтегрованої оцінки трансформації мезотрофних боліт. Матеріалами були стандартні 78 геоботанічних описів, створених упродовж 2004–2021 рр. Дослідження проводилися із застосуванням класичних екологічних, геоботанічних методів. Для встановлення показників природної динаміки та антропогенної трансформації використовувалися авторські методики. Еталонним синтаксоном обрано клас рослинності Scheuchzerio palustris-Caricetea fuscae. Його фітоценотичне різноманіття включає 2 порядки, 3 союзи та 22 асоціації. Найчастіше зустрічаються асоціації Caricetum nigrae (19% описів), Caricetum lasiocarpae (15), Sphagno fallacisCalletum palustris (12), Carici-Menyanthetum та Drepanoclado fluitantis-Caricetum limosae (8%). За даними синфітоіндикаційного аналізу найширшу амплітуда показників відмічено в аерації ґрунту (42% перекриття шкали), вмісті доступного нітрогену (36) й кислотності (31%). Кліматичні чинники мають вузькі амплітуди: освітленість (18%), кріорежим (17), терморежим (15), омборежим (14) та континентальність (14%). Між показниками багаторічного зволоження та природної динаміки спостерігається обернено лінійна залежність із вірогідністю апроксимації, що сягає 0,22. Ксерофітизація Полісся, викликана змінами клімату, сприяє перетворенню мезотрофних боліт на заболочені луки із чагарниками, вологі ліси. Показник антропогенної трансформації варіює від олігогемеробії (4,7 бали) до мезогемеробії (6,9 бали). 64% екосистем мезотрофних боліт є олігогемеробними, що засвідчує низьку антропотолерантність оселищ. За час досліджень на болотах виявлено поширення аронії чорноплідної (Aronia melanocarpa (Michx.) Elliott) та золотарника канадського (Solidago canadensis L.). Рідкісні, зникаючі оселища мезотрофних боліт із раритетною компонентою біоти необхідно включати до природно-заповідного фонду.

Відновлення лісових екосистем як основа збалансованого розвитку агроландшафтів Українського Полісся

2025-04-16T13:46:28+03:00

У статті досліджено сучасний стан та перспективи реабілітації лісових екосистем як необхідного елементу збалансованого розвитку агроландшафтів радіоактивно забруднених територій Українського Полісся. Використовуючи дані Global Forest Watch, European Forest Fire Information System та Global Wildfire Information System, проаналізовано динаміку втрат лісового покриву за 2001–2025 рр. та встановлено основні причини деградації лісових екосистем регіону: вирубки, які перевищують темпи лісовідновлення, кліматичні зміни та їхні наслідки, а з 2022 р. — повномасштабна російська військова агресія. Виявлено, що найбільші втрати лісовкритих площ зафіксовано у Житомирській, Рівненській, Київській та Волинській обл., які забезпечили 52% загальних втрат лісів України. Окупація 600 тис. га лісів із приблизно 10,5 млн га загального фонду призвела до прямих збитків лісовій галузі в розмірі 13,2 млн грн, однак ця сума не враховує довгострокових негативних наслідків, як-от деградація екосистем, незаконні вирубки, порушення біорізноманіття, забруднення навколишнього середовища та руйнування інфраструктури лісового господарства. Ідентифіковано системні проблеми в управлінні лісовими екосистемами: недосконалість державної політики щодо використання екосистемних послуг лісів, недостатнє фінансування заходів із подолання наслідків зміни клімату, застарілість матеріально-технічної бази та стратегій управління. Відмічено, що екологізація та модернізація лісової галузі в 2021 р. дала змогу зменшити площі лісових пожеж у 259 разів завдяки впровадженню постійного дистанційного онлайн-моніторингу. Обґрунтовано необхідність кластеризації лісогосподарської галузі як інноваційного підходу до відновлення лісових екосистем, що забезпечить збалансування економічної, соціальної та екологічної складових розвитку регіону. Враховуючи специфіку централізованої структури управління лісовим господарством в Україні, важливим є створення механізмів інтеграції державних та приватних інтересів у рамках кластера для поліпшення координації і стимулювання інноваційних підходів, а також залучення інвестицій. Доведено, що найбільший потенціал для створення лісовиробничих кластерів мають Житомирська, Київська, Рівненська і Волинська обл., які характеризуються високою виробничою ефективністю. Запропоновано комплексний підхід до реабілітації лісових екосистем, який має бути інтегрований у загальну стра- тегію відродження територій, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.

Види рослин ботанічних садів України за матеріалами історичних колекцій гербарію Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (MSUD)

2025-04-16T14:00:55+03:00

Ботанічні сади завжди були базисом для широкого спектра наукових досліджень. Одним з історичних свідчень подібних експериментів є гербарні зразки видів рослин, що колись вирощували на ділянках ботсадів. Метою наших досліджень був пошук у історичних колекціях MSUD гербарних аркушів (надалі г.а.) з рослинами, зібраними з територій ботанічних садів України. Історичні колекції часто є унікальними; вони, уособлюючи наукові уподобання автора, у певному часовому проміжку, особливо за умов великої кількості зразків, часто є багатофункціональними, забезпечуючи базис і для сучасних наукових робіт. Досліджували матеріали п’яти історичних колекцій MSUD. Виявлено 281 гербарний аркуш з 185 видами та 50 формами (варієтетами) зі 106 родів та 36 родин. Колектором більшості г.а. є Я. Вальц (професор, що свого часу працював у Київському Імператорському університеті): 246 аркушів для 221 виду. Збори зроблено з 1860 по 1870 рр. (з 1871 р. Я. Вальц працював в Одесі). М.М. Зеленецького ідентифіковано колектором 25 г.а. (21 вид із 18 родів). Рослини, зібрані у Нікітському ботанічному саду, датовані переважно 1909 р. Відмічено збори В. Ф. Пастернацької (чотири г.а. з Нікітського ботанічного саду, 1923 р.); М. К. Срединського (три г.а. з Нікітського ботанічного саду, 1872 р.); J. Schrenk (Picea schrenkiana Fisch. & C.A.Mey.). За кількістю гербарних аркушів переважають рослини з родин Poaceae (62 г.а.; 12 видів; 7 родів; проте — 38 форм і варієтетів); Fabaceae (63; 56; 23; 3); Ranunculaceae (17; 13; 6; 3); Brassicaceae (16; 16; 13; –); Pinaceae (13; 9; 4; 1) та ін. Найбільшою кількістю гербарних аркушів представлені: Panicum miliaceum L. (чотири); Lathyrus sativus L., Ribes alpinum L., Linum usitatissimum L., Papaver orientale L., Setaria italica (L.) P.Beauv., Triticum vulgare L. ν aristatum album, Sequoia gigantea (Lindl.) Torr. ex A.Gray. (по три г.а.).

Екологічна оцінка, вкритих лісовою рослинністю, земель природного заповідника «Древлянський»

2025-04-16T14:05:30+03:00

У статті представлені результати розподілу території лісового фонду вкритих лісовою рослинністю земель за еколого-флористичною класифікацією Браун-Бланке. Згідно з Продромусу рослинності України територія лісових екосистем подана двома групами рослинності. Перша група — Водна та болотяна рослинність, до складу якої входить 1 порядок, 1 союз і 2 асоціації. Ця рослинність є територією лісового болота, що на початку 60–70-х років ХХ ст. зазнала меліоративного впливу, а осушена територія була засаджена культурами сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) та берези повислої (Betula pendula Roth.). Друга — Лісова рослинність, яка представлена 5 класами, 5 порядками, 5 союзами та 11 асоціаціями. Чималу площу займає клас VACCINIO-PICEETEA BR.-BL. IN BR.-BL. ET AL. 1939, що репрезентований 1 порядком, 1 союзом та 6 асоціаціями. Найбільша площа серед асоціацій цього класу — Dicrano — Pinetum Preisinget Knappex Oberd. 1957, яка займає 10658,5 га, або 70,95% території вкритих лісовою рослинністю лісових земель. У 2000-х, 2010-х і в 2020 рр. частина асоціації зазнала пірогенного впливу з повною або частковою зміною як деревної, так і трав’яної рослинності. До того ж значними площами подано клас QUERCETEA ROBORI — PETRAEAE BR.-BL. ET TX. EX OBERD. 1957 (асоціація Querco robori-Pinetum Matuszkiewicz 1981), що представляє собою слабоацидофільні флористично багаті дубові і сосново-дубові ліси. Перспективним напрямом продовження цього дослідження є класифікування за Браун-Бланке невкритих лісовою рослинністю лісових земель та нелісових земель заповідника, а також створення тематичних карт розміщення рослинності, класів, порядків, союзів та асоціацій із врахуванням змін рослинності на території.

Біологічна продуктивність та енергетичний потенціал соснових деревостанів Полісся

2025-04-16T14:14:11+03:00

Дослідження біологічної продуктивності та енергетичного потенціалу соснових деревостанів Полісся України має стратегічне значення в умовах глобальних кліматичних змін та зростаючих енергетичних потреб суспільства. На основі комплексного аналізу 40 тимчасових пробних площ у соснових насадженнях віком 46–120 років встановлено закономірності формування фітомаси, вуглецепоглинальної здатності та киснепродуктивності деревостанів у різних типах лісорослинних умов. Використано методики IPCC та І.Я. Лієпи для оцінки екологічних функцій насаджень. Виявлено, що найвищі показники біопродуктивності характерні для насаджень у свіжому сугруді (С2), де за однакових морфометричних параметрів дерева демонструють максимальну вуглецепоглинальну здатність (158,8 кг) та киснепродуктивність (341,6 кг). Для визначення математичних залежностей між морфометричними характеристиками та фітомасою модельних дерев сосни застосовано регресійний аналіз із використанням степеневих функцій, що дало можливість розробити емпіричні рівняння для прогнозування біопродуктивності насаджень. Встановлено значні регіональні відмінності у розподілі фітомаси, поглинанні вуглецю та продукуванні кисню, з найвищими показниками у Київській обл. Високі показники також зафіксовано у Житомирській та Рівненській обл., що підтверджує їх вагомий внесок у екологічні процеси регіону. Енергетичний потенціал соснових деревостанів варіює залежно від типу лісорослинних умов, досягаючи максимуму (5,7 ГДж) у свіжому сугруді (С2), а найнижчий показник (4,2 ГДж) спостерігається у вологому суборі (В3). Найвищий енергетичний ресурс соснових лісів виявлено у Київській (128736 ГДж), Житомирській (107280 ГДж) та Рівненській (89400 ГДж) обл., що робить ці регіони перспективними для використання біомаси в енергетичних цілях. Дослідження базувалося на аналізі 128 модельних дерев сосни звичайної, розподілених за різними типами лісорослинних умов: свіжий субір (В2) — 35 дерев; вологий субір (В3) — 31 дерево; свіжий сугруд (С2) — 37 дерев; вологий сугруд (С3) — 25 дерев. Такий підхід забезпечив репрезентативність вибірки для комплексного аналізу екологічних функцій соснових насаджень.

Аналіз функціональних категорій лісів заходу України

2025-04-16T14:18:10+03:00

У статті проаналізовано розподіл лісів заходу України за функціональними категоріями та адміністративним підпорядкуванням. Дослідження базується на використанні матеріалів лісовпорядкування ВО «Укрдержліспроект» і даних Державного лісового кадастру. Загальна площа лісів у регіоні дослідження сягає близько 4,162 млн га, з яких 18,0% складають ліси природоохоронного, наукового та історико-культурного призначення, 11,4 — рекреаційно-оздоровчі ліси, 15,4 — захисні ліси, а 55,2% — експлуатаційні ліси. Така структура засвідчує багатофункціональне та раціональне використання лісів. Ліси природоохоронного, наукового та історико-культурного призначення найпоширеніші у Чернівецькій (32,8%), Івано-Франківській (22,5) і Закарпатській (18,2%) обл. Ці лісові території є ключовими для підтримання екологічної рівноваги та збереження біорізноманіття, особливо в умовах Карпатського гірського регіону. Рекреаційно-оздоровчі ліси найбільше представлені у Львівській (19,1%), Закарпатській обл. (14,1%) і серед лісів, які не передані у користування (54,2%). Ці насадження відіграють важливу роль у розвитку туристичної та оздоровчої інфраструктури регіону. Захисні ліси Західного регіону мають вирішальне значення у запобіганні ерозійним процесам і збереженні природних ресурсів. Найбільші частки таких лісів у Закарпатській (26,0%) та Івано-Франківській (25,6%) обл. Ліси, підпорядковані Міністерству інфраструктури України та Державному агентству водних ресурсів України, на 100% виконують захисну функцію, що підкреслює їхню екологічну важливість. Експлуатаційні ліси займають провідне місце у рівнинних областях, як-от Рівненська (75,1%) і Хмельницька (49,1%) обл. Ліси, які підпорядковані Державному агентству лісових ресурсів України, на 61,8% використовуються для експлуатаційних потреб, що є основою для розвитку деревообробної промисловості. У гірських регіонах, як-от Івано-Франківська (40,8%) і Закарпатська (41,7%) обл., частка експлуатаційних лісів менша, що свідчить про екологічно орієнтоване використання. Результати аналізу підкреслюють перспективи раціонального управління лісовими ресурсами заходу України, орієнтованого на збалансований розвиток із врахуванням екологічних, соціальних та економічних чинників.

Мінливість анатомічної будови пагонів видів родів Sedum L. та Hylotelephium H.Ohba за різного рівня освітлення

2025-04-16T14:20:48+03:00

Проведені дослідження видів родів Sedum і Hylotelephium, які в умовах степової зони України виявляли широкі межі пластичності і є невимогливими у вирощуванні. Визначали особливості анатомічної будови пагонів Hylotelephium ewersii, H. spectabile, Sedum album, S. reflexum та S. spurium, а також у відкритому ґрунті — в умовах різного рівня освітлення: контрольна ділянка — повне освітлення (в сонячний день 39 000– 56 500 люкс), тіньова ділянка (в сонячний день 2 500–3 500 люкс). Дослідження рослинних тканин проводили наприкінці травня і наприкінці вересня на бінокулярному мікроскопі XSP-139TP (Китай). Досліджені види об’єднує наявність: корку (H. ewersii, S. spurium) або кутикули; перидерми; паренхіми; провідної системи; серцевини. Види характеризуються наявністю клітин з антоціанами. Будова провідної системи є видоспецифічною. У видів роду Hylotelephium вона представлена майже суцільним тонким кільцем ксилеми і широким кільцем флоеми. У видів роду Sedum ксилема формується у вигляді окремих променів, які охоплені тонким флоемним кільцем. У пагоні S. album провідна система — це кільце з окремих ділянок ксилеми і флоеми. Товщина покривних тканин та розміри паренхіми, в абсолютних одиницях, на сонці були більшими, ніж у тіні. Натомість кількість пучків ксилеми у H. еwersii в тіні становила більше в 2,4 раза, у S. album і S. reflexum — достовірно не відрізнялася від сонячних умов. За вирощування рослин в умовах тіні впродовж сезонного розвитку (з травня по вересень) зафіксовано збільшення розмірів покривних тканин у H. ewersii і H. spectabile, тоді як у S. album і S. spurium — їх розміри зменшувалися. Результати досліджень будуть сприяти визначенню рівня життєвості видів в урболандшафтах міст Степу України, що на регіональному рівні дасть можливість розробити шляхи підвищення стійкості рослин та збільшити фіторізноманіття за рахунок нових швидкозростаючих, толерантних до антропогенних впливів видів.

Агрохімічні властивості ґрунтів у системах полезахисних лісових смуг і насаджень орно-польового агролісівництва

2025-04-16T14:27:09+03:00

Полезахисні лісові смуги не тільки впливають на родючість ґрунтів прилеглих територій, але й активізують ґрунтоутворювальний процес у самих насадженнях, що і стало предметом дослідження. Воно здійснено на 6 пробних площах попарно розміщених у класичних лісових смугах (КЛС) і смугах, трансформованих у вузькі лінійні насадження орно-польового агролісівництва (ТЛС). Відбір зразків ґрунту проведено через кожні 10 см до глибини 40 см як у лісових смугах, так і на прилеглих полях на відстанях 3 і 10 висот. Визначення агрохімічних властивостей ґрунтів здійснювали у сертифікований лабораторії за загальноприйнятими у ґрунтознавстві методами. Ґрунти у лісових смугах знаходяться у непорушуваному стані, що свідчить про переважання органічної речовини в ґрунті порівняно з орними землями. Запаси гумусу у лісових смугах перевищують аналогічні показники орних земель на 10,7 і 3,4% на віддалях 3Н і 10Н відповідно. Виявлено істотне переважання легкогідролізованого азоту у верхньому 0–10 см горизонті ґрунту у всіх лісових смугах порівняно з його вмістом у нижче лежачих горизонтах. Відмічено значно нижчий вміст азоту у верхньому шарі ґрунту ТЛС порівняно із КЛС. Найбільше накопичення фосфору виявлено у КЛС смугах у верхньому 0–10 см шарі ґрунту, де його запас становив 156,80 мг/кг. У ТЛС уміст фосфору у верхньому шарі ґрунту у всіх випадках на 11,4–14,5% менше порівняно з аналогічним показником КЛС. Значне накопичення фосфору зафіксовано в орному шарі ґрунту на відстанях 3 і 10 висот від лісових смуг, де його вміст коливався від 117,60 до 170,40 мг/кг, що пояснюється нейтральною кислотністю ґрунту та його інтенсивним обробітком. Ґрунти під лісовими смугами характеризуються кислою реакцією ґрунтового розчину, де рН набуває значень від 4,64 до 5,50. Ґрунт нижніх горизонтів лісових смуг виявлено з меншою кислотністю, що є наслідком прискореної мінералізації органічної речовини. Кислотність ґрунту ТЛС істотно відрізняється від кислотності ґрунтів КЛС з трендом її пониження.

Запаси вуглецю у відмерлій деревині лісових насаджень Середнього Придніпров’я (Лісостеп України)

2025-04-16T14:35:39+03:00

Відмерла деревина є важливим структурним компонентом лісових екосистем і виконує низку вагомих екологічних функцій, зокрема участь у біологічному кругообігу речовин і енергії та депонуванню вуглецю. Метою статті є оцінити запаси депонованого вуглецю у відмерлій деревині лісових насаджень Середнього Правобережного Придніпров’я (Лісостеп України). Дослідження проведено на прикладі територій лісового фонду північної частини Черкаської обл. за даними матеріалів лісовпорядкування щодо запасів сухостою та захаращеності. З’ясовано, що у структурі загального запасу вуглецю у відмерлій деревині більшу частку (58,0%) депоновано у сухостої порівняно з захаращеністю (42,0%). У лісових насадженнях, у яких під час лісовпорядкування виявлено відмерлу деревину, середній запас вуглецю у сухостої на одиниці площі насадження становив 0,9–5,2 т∙га–1, середнє значення 2,2 т∙га–1, у поваленій відмерлій деревині — 0,9–3,7 т∙га–1, і 2,1 т∙га–1, відповідно. Для лісових насаджень більшості деревних видів характерним є переважання середнього запасу вуглецю, депонованого у сухостої, порівняно з аналогічним показником для поваленої відмерлої деревини. У насадженнях із домінуванням деревних видів — сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) та акації білої (Robinia pseudoacacia L.) середній запас вуглецю у сухостійній та поваленій відмерлій деревині був 2,1 і 1,8 т∙га–1, 2,8 і 2,6 т∙га–1, відповідно. У насадженнях двох зазначених деревних видів зосереджено 82,7% всього запасу вуглецю, депонованого у сухостійній деревині. Відповідна частка вуглецю у поваленій відмерлій деревині сягає 76,2%. Отримані нами дані є важливими у дослідженнях потенційних запасів вуглецю, акумульованого у деревному детриті лісових екосистем Середнього Придніпров’я у контексті вивчення біопродуктивності лісів та обґрунтуванні заходів щодо запобігання змінам клімату. Подальші дослідження у цьому напрямі є необхідними для формування стратегій збалансованого лісокористування у регіоні з урахуванням важливих природоохоронних, екологічних, захисних та ресурсних функцій відмерлої деревини.

Екологічна оцінка утворення і поводження зі стоками у тваринництві

2025-04-16T14:43:06+03:00

Підприємства з виробництва продукції тваринництва є потужними споживачами води. Проведені розрахунки норм використання води на різні технологічні операції з утримання тварин показують, що середньорічний обсяг рідких стоків тваринництва України за останні два роки становить 150 тис. т і проблема надійного захисту довкілля від забруднення стічними водами актуальна для усіх тваринницьких господарств. Актуальність роботи полягає в аналізі кількості рідких стоків у тваринництві різних напрямів виробництва з метою розроблення сучасних систем поводження з рідкими побічними органічними залишками агровиробництва і переробки сільськогосподарської продукції. У статті проведено оцінку сучасного стану щодо обсягів рідких стоків у тваринництві України, а також досліджено динаміку змін упродовж 1990–2021 рр. На основі даних кількості тваринницьких господарств промислового типу і нормативного споживання води отримані розрахункові дані використання води у тваринництві та об’єму стічних вод. Нині серед галузей тваринництва найвищі витрати води у скотарстві ‒ 42%, свинарстві ‒ 36 і птахівництві ‒ 22%, та пов’язані із такими основними технологічними операціями: напування тварин, промивання каналів системи видалення гною з тваринницьких приміщень, миття годівниць і прибирання приміщень. Серед існуючих в Україні систем зберігання гною сільськогосподарських тварин, рідкий гній нині становить 10,8% від загальної кількості гною і утворюється у свинарстві — 42 і скотарстві — 3%, що пов’язано з технологічними системами утримання тварин. Встановлено, що за регіонами України найбільше стоків у Київській, Черкаській і Полтавській обл., що є наслідком концентрації великих підприємств. Розповсюджені недоліки сучасного поводження з рідкими стоками тваринництва спричиняють втрату органічних речовин і хімічних елементів та створюють передумови локальних екологічних ризиків забруднення ґрунту і водних екосистем, а також сприяють виникненню соціального невдоволення населення, що мешкає біля великих підприємств тваринницького напряму. Проаналізовано міжнародні і національні санітарні та мікробіологічні норми щодо використання рідких стоків тваринництва й продуктів переробки побічної продукції тваринництва для внесення у ґрунт. Виявлено, що європейські підходи щодо оцінки безпечності стічної води для зрошення відрізняються від української практики за санітарними мікробіологічними характеристиками і за способами контролю якості.

Аналіз економічної та екологічної доцільності встановлення біогазової установки з перероблення гною у фермерському господарстві

2025-04-16T14:49:53+03:00

У статті проаналізовано вплив умов утримання тварин, хімічного складу гною і якісних параметрів біомаси на ефективність роботи біогазових установок (БГУ). Встановлено, що стійлово-табірна система утримання тварин забезпечує кращі умови для отримання гнойової біомаси з високими якісними характеристиками, що робить її найбільш перспективною для використання в БГУ. З’ясовано, що оптимізація параметрів біомаси, як-от співвідношення C:N, концентрація сухої речовини та вміст органічної речовини, сприяє підвищенню рентабельності виробництва біогазу. Результати дослідження підтверджують, що впровадження біогазових установок дає змогу зменшити антропогенне навантаження на компоненти довкілля, поліпшити екологічних стан навколишнього середовища, підвищити енергоефективність господарств і знизити собівартість отриманої продукції. Однак високі інвестиційні витрати та тривалий термін окупності проєкту обмежують їх широке використання. Рекомендовано фермерським господарствам оцінювати доцільність впровадження БГУ з урахуванням специфіки виробничих умов, а подальші дослідження спрямувати на адаптацію екологічних технологій для малих і середніх господарств та розробку фінансових механізмів підтримки. Використання біогазових установок у фермерських господарствах зумовлює підвищення енергоефективності, зменшення антропогенного навантаження на компоненти довкілля та покращання економічних показників діяльності. Подальші дослідження мають бути спрямовані на адаптацію БГУ до екологічних умов малих і середніх фермерських господарств, а також на розробку ефективних фінансових механізмів для їхнього впровадження. Показано, що стійлово-табірна система утримання тварин забезпечує кращі якісні параметри гнойової біомаси, сприяючи підвищенню її придатності для анаеробного зброджування в біогазових установках (БГУ). Ця система дає можливість отримати на 2777 т більше гнойової маси на рік порівняно зі стійлово-пасовищною системою. Введення біогазових установок знижує екологічне навантаження на довкілля та зумовлює енергетичну автономію господарств. Використання залишкової біомаси як біодобрива зменшує витрати на вирощування культурних рослин, підвищуючи економічну ефективність фермерських господарств.

Активовані саліцилатом зміни показників посухостійкості рослин пшениці (Triticum aestivum L.)

2025-04-16T14:55:05+03:00

У зв’язку із глобальними змінами клімату посуха є одним із найрозповсюдженіших стресових чинників для більшості біологічних видів. Підвищення стійкості сільськогосподарських культур до дії цього стресора дасть можливість істотно збільшити їх продуктивність. Саліцилова кислота — біологічно активна сполука фенольної природи з поліфункціональними властивостями, яка бере участь у формуванні стійкості рослин на дію чинників біотичної та абіотичної природи. Зважаючи на актуальність дослідження сполук, які мають стрес-протекторні властивості, метою роботи було вивчити вплив обробки насіння саліциловою кислотою на вміст води, проліну, вільних амінокислот і посухостійкість рослин пшениці (Triticum aestivum L.) сорту Подолянка в модельних умовах посухи. Встановлено, що за дефіциту вологи відбувається зменшення вмісту води в органах пшениці. Обробка насіння саліциловою кислотою підвищує вміст води у коренях на 7%, а у пагонах — на 6%, а також майже вдвічі збільшує вміст проліну в рослинних тканинах щодо контролю. Натомість за дефіциту вологи встановлено зростання вмісту вільних амінокислот в органах пшениці на 20–30% щодо контролю. За сумісного впливу саліцилату і стресового чинника вміст цих метаболітів істотно збільшувався, що свідчить про активацію захисних реакцій рослин. Визначення посухостійкості рослин за вмістом статолітного крохмалю вказує на низьку посухостійкість досліджуваного сорту пшениці Подолянка. Дія саліцилової кислоти зумовила зростання посухостійкості рослин. Отже, саліцилову кислоту можна розглядати як сполуку, яка позитивно впливає на метаболізм рослин пшениці, активуючи нагромадження таких стрес-протекторних сполук, як пролін та вільні амінокислоти. Крім того, ця сполука підвищує оводнення тканин і посухостійкість рослин. Результати досліджень дають можливість рекомендувати саліцилову кислоту як сполуку, яка підвищує стійкість рослин до нестачі вологи.

Екологічні аспекти застосування Bacillus Thuringiensis для захисту яблунь від фітофагів

2025-04-16T15:01:30+03:00

Усі складові екосистем, зокрема отримана агропродукція перебувають у тісній взаємодії, і через низку трофічних ланцюгів як опосередкованих, так і безпосередніх впливають на стан здоров’я людини, а також якість її життя. Один з універсальних і найдоступніших дієтичних продуктів для людей є яблука. Саме в плодах яблуні можна знайти добовий вміст вітамінів С — 14%, К — 2–4, калію — 5%, а також Сu, Mn, вітамінів A, E, B1, B2 та B6. Malus — це джерело пектину, кверцетину, флаваноїдів, антоціану, мінералів та вітамінів. Однак нині агровиробники вимушені впродовж вегетаційного періоду яблуні, щонайменше використовувати шість разів пестициди для запобігання хвороб та шкідників. Щорічні втрати від хвороб та комах-фітофагів коливаються від 30 до 70%. Відповідно пошук еколого-безпечних засобів захисту, а саме біоінсектицидів та біофунгіцидів набувають дедалі більшої поширеності в агровиробництві. Оскільки дані засоби беззаперечно мають переваги стосовно впливу на екосистеми, зменшують виникнення стійких збудників хвороб і шкідників, підвищують кількісні та якісні показники врожаю. Метою дослідження є визначення впливу ентомоцидних штамів Bacillus thuringiensis на фізіологічні показники яблунь, урожайність і якість плодів. Встановлено, що біоконтроль комах-фітофагів у яблуневому саду забезпечив отримання врожаю у середньому контрольного варіанта на 11–58%. Найвищу врожайність одержали за оброблення рослин препаратами на основі штамів B. thuringiensis 0408 і 0376. Виявлено, що досліджувані біоінсектициди на основі штамів B. thuringiensis 0376, 0408, 787 не впливали на вміст цукрів і органічних кислот у плодах. Отримані результати свідчать, що нанесені на листки яблуні рідкі захисні біопрепарати на основі штамів B. thuringiensis не спричиняють стресового стану рослини, а навпаки, здійснюють помірний стимулювальний ефект на ферментативну активність листків, що вказує на стійкість рослин до інших стрес-чинників. Зауважимо, що оброблення яблунь препаратом на основі штаму B. thuringiensis 0408 сприяло одержанню плодів із підвищеною концентрацією вітаміну С, що зумовлено відсутністю значного стресового впливу на фізіологічний стан яблуні.

Вплив органо-мінерального добрива Diamond grow марки HUMI [K] BIO + «PLUS» на врожайність та якість зерна пшениці ярої (Triticum aestivum L.)

2025-04-16T15:06:26+03:00

Глобальні зміни клімату торкаються всіх складових біосфери та вносять корективи у життя та агровиробництво. Саме через зміну погодних умов (підвищення середньо- місячних температур у зимово-літні періоди, зниження рівня опадів) порушуються періоди фаз онтогенезу рослин, комах, протікання й активність мікробіологічних про- цесів у ґрунті, зокрема і деструкції органічних залишків, накопичуються в ґрунті стійкі фітопатогенні комплекси мікроорганізмів і фітофагів. Доведено, що ефективним методом контролю фітопатогенних мікроорганізмів в агроценозах, які викликають комплекс кореневих гнилей у злакових культур є застосування біопрепаратів. Використання біопрепаратів дає можливість отримати здорові та стійкі рослини до впливу несприятливих чинників, формують мікробіоценоз у ризосфері рослин із підвищеним рівнем агрономічно-корисних мікроорганізмів. Останні більш конкурентоспроможні, адже виявляють антагоністичні властивості щодо фітопатогенів. На дослідному полі Сквирської дослідної станції Інституту агроекології і природокористування НААН упродовж 2024 р. здійснено польові дослідження з визначення впливу органомінерального добрива Diamond grow марки HUMI [K] BIO+ «PLUS» на врожайність та якість пшениці ярої (Triticum aestivum L.). Особливістю ОМД DG H[K]B «PLUS» є його склад, де поєднується макро- та мікроелементи, гумінові кислоти, екстракт водоростей та комплексу з 16 штамів мікроорганізмів різних таксономічних груп. Встановлено, що найефективнішим є передпосівне оброблення насіння в поєднанні з обробленням по вегетації. Виявлено, що цей тип застосування сприяє збільшенню висоти рослин на 3,2%, площі листкової поверхні на 19%, вмісту хлорофілу на 11,7%, відносно контролю. Врожайність пшениці ярої фіксували на рівні 3,7–3,84 т/га, що на 0,18–0,34 т/га вище врожайності контрольного варіанта, а також спостерігали зростання вмісту вміст білка на 2,7–3,3%, а клейковини — на 3–5,6%.

Вплив біологічно модифікованих мінеральних добрив на врожайність картоплі (Solanum tuberosum) та якість бульб

2025-04-16T15:15:03+03:00

Досліджено можливості ефективного поєднання агрономічно корисних бактерій із мінеральними добривами за вирощування картоплі (Solanum tuberosum) з метою підвищення врожайності культури та якості отриманої продукції. Ефективність зба- гачених мікроорганізмами мінеральних добрив досліджували впродовж 2023–2024 рр. у польовому дрібноділянковому досліді за вирощування картоплі сорту Беллароза. Облік урожаю картоплі проводили поділянково прямим зважуванням. Визначали загальну врожайність культури та масу товарних бульб. Аналізували декілька показників якості одержаної в польових дослідах продукції, зокрема вміст нітратів та крохмалю в бульбах картоплі. Облік урожайності картоплі свідчить про позитивну дію біологічної модифікації азофоски. За збагачення Bacillus cereus 3/7 відмічено зростання показників на 28,7% у 2023 р. і на 30,1% у 2024 р. Істотний приріст урожайності відмічено у варіанті з B. amyloliquefaciens B-22 (21,9% і 24,7%). За застосування B. amyloliquefaciens subsp. рlantarum 5/13 приріст урожайності фіксували від 8% до 14,9%. У 2023 р. приріст маси товарних бульб за використання збагаченого добрива є помітно вищим, якщо порівняти з показниками загальної врожайності культури. Так, за використання B. amyloliquefaciens В-22 урожайність товарних бульб збільшилась на 29,2%, B. cereus 3/7 — 39,4%, B. amyloliquefaciens subsp. plantarum 5/13 — 12,9%. Однак у 2024 р. відсоток приросту маси товарних бульб картоплі у варіантах зі збагаченням хоча і був істотним, але нижчим, ніж загальної врожайності. За визначення вмісту крохмалю у бульбах картоплі достовірне підвищення показників відмічено у варіанті зі збагаченням азофоски B. amyloliquefaciens B-22 — на 8,1% порівняно з контролем. Уміст нітратів зменшувався за використання всіх застосованих бактеріальних штамів. Найкращий результат спостерігали для варіанта з B. amyloliquefaciens subsp. рlantarum 5/13. Отримані дані свідчать про ефективність біологічної модифікації мінеральних добрив за вирощування картоплі та перспективність подальших досліджень.

Ефективність фунгіцидного контролю фітопатогенних мікроміцетів на насінні соняшника (Helianthus annuus L.)

2025-04-16T15:18:43+03:00

Важливість підвищення врожайності та якості насіння агрокультур в умовах інтенсифікації виробництва зумовлює необхідність пошуку інноваційних методів фітосанітар- ного контролю їх посівів із залученням екологічно обумовленого застосування сучасних агрохімікатів та біологічних препаратів. Helianthus annuus L., як одна з провідних олійних культур у світі, має стратегічне значення в аграрному секторі України та утримує позицію лідера серед світових експортерів соняшникової олії, забезпечуючи 32% глобального ринку у 2023/24 маркетинговому році (за даними USDA). У ході дослідження оцінено комплексний вплив комбінації препаратів: контактного фунгіциду на основі оксиду купруму (Nordox 75 WG), мікродобрива з фунгіцидним ефектом Верно FG Zn30+Cu30 та біологічного рістрегулятора Міра РК на фітосанітарний стан посівів соняшника, якісні показники насіння та рівень урожайності. Використання цих засо- бів призвело до значного зниження рівня ураження домінувальними фітопатогенами: Alternaria helianthi — на 90% (від 75% до 7%), Alternaria alternata — на 81% (від 80% до 15%), Phomopsis helianthi — на 60% (від 50% до 20%). Однак зниження частоти трапляння мікроміцетів P. helianthi та S. sclerotiorum до 20% (p<0,001) свідчить про ефективність препаратів, які пригнічують поширення мікроміцета в агроценозах соняшника, але їхня дія недостатня для повного контролю інфекційних структур у посівах. Встановлено, що обробка препаратами позитивно вплинула на якість насіння: масова частка вологи знизилася до 7,6–8,0% порівняно з контролем (9,2%), масова частка олії зросла до 52,0–52,6% (контроль — 48,6%), кислотне число зменшилося до 3,5–4,1 мг KOH/г (контроль — 5,2 мг KOH/г), натура зерна підвищилася до 434– 445 г/л (контроль — 392 г/л). Урожайність у варіанті II досягла 3,98 т/га, що на 17,4% перевищує контрольний показник (3,39 т/га). Отже, комплексне застосування вищезгаданих препаратів демонструє високу ефективність у контролі фітопатогенів та сприяє поліпшенню якості насіння і врожайності соняшника. Втім для забезпечення сталого їх використання необхідно розробити стратегії, спрямовані на мінімізацію ризиків дисбалансу мікробіому та підвищення екологічної безпеки агротехнологій.

Ефективність застосування комплексного препарату склероцид та його мікробних складових проти збудника білої гнилі Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary

2025-04-24T11:44:03+03:00

Застосування біопрепаратів на основі консорціуму мікроорганізмів із різноманітними механізмами дії, а саме пригніченням розвитку, утворення склероціїв, апотеціїв із аскоспорами Sclerotinia sclerotiorum, інших фітопатогенів, індукуванням стійкості рослин, матиме пролонговану дію щодо зменшення пестицидного навантаження в агроценозах культурних рослин. Антифунгальну дію культуральних рідин мікроорганізмів і складових та комплексного біопрепарату Склероцид® щодо росту, розвитку міцелію та склероціїв S. sclerotiorum, Fusarium verticillioides, F. graminearum, F. sporotrichioides, F. culmorum, F. solani, Alternaria alternata, Botrytis cinerea, Drechslera sorokiniana, Verticillium lateritium, Cladosporium herbarum вивчали за методами подвійних культур, дифузії в агар (метод лунок) і модифікованим методом агарових блоків. Статистичну обробку даних проводили за програмами Microsoft Office Excel® для Microsoft Windows 2010 і GraphPad Prism версії 10.4.2.633. Встановлено високу антифунгальну дію мультикомпонентного біопрепарату Склероцид® та його складових C. minitans IMB F-100120, Trichoderma harzianum IMB F-100097 B. subtilis IMB B-7678 і B. licheniformis IMB B-7778, пригнічення розвитку склероціїв та росту міцелію S. sclerotiorum високого ступеня, пролонговану дію щодо стримування розвитку ґрунтових патогенів. Стримування розвитку міцелію збудника білої гнилі спостерігали впродовж 35 днів за сумісного культивування грибів C. minitans IMB F-1000120 та S. sclerotiorum. До того ж відбувалась колонізація склероціїв S. sclerotiorum із утворенням пікноспор, значне уповільнення формування нових склероціїв. Унікальність штаму C. minitans IMB F-100120 полягає в пролонгованому стримуванні розвитку ґрунтових патогенів V. lateritium, F. culmorum, F. verticillioides, D. sorokiniana та A. alternata. Інгібуючий ефект Sclerotcyd® становив щодо S. sclerotiorum — 91,2−100% порівняно з контролем, F. sporotrichioides — 69,1−72,8%, F. graminearum — 73,4−83,4%, F. solani — 74,2−100%, F. culmorum — 57,2−71,5%, F. verticillioides — 69,1−78,6%, A. alternata — 69,3−74,4%, B. cinereа — 80,4−100%. У подальших дослідженнях заплановано вивчати механізми дії складових препарату Склероцид® щодо збудників хвороб.

Господарсько-біологічна оцінка різних гібридів баклажана за вирощування у відкритому ґрунті

2025-04-24T11:59:14+03:00

Баклажан — овочева культура, яка широко розповсюджена в усьому світі. Україна за обсягами виробництва плодів баклажана займає шосте місце у рейтингу європейських країн та щороку виробляє 1,41 кг плодів на людину. Значний сортовий ресурс баклажана та нестійкі погодні умови визначають актуальність підбору сортів або гібридів для отримання високих урожаїв товарної продукції. З цією метою було проведено господарсько-біологічну оцінку гібридів баклажана різних строків стиглості. Встановлено відмінності як у тривалості фенофаз, так і періоду вегетації рослин баклажана та продуктивності. Найкоротший період достигання плодів фіксували у ранньостиглих гібридів Дестан, Шарапова, Лейре, Самурай і Сапфір із перевагою на 1–2 доби порівняно із середньоранніми гібридами Фабіна і Найт Леді. Загалом найкоротшу тривалість періоду плодоношення виявлено у гібридів Фабіна (66 діб) і Найт Леді (68 діб). За біометричними показниками серед досліджуваних гібридів у фазі технічної стиглості вирізнялися рослини гібридів Шарапова, Сапфір і Самурай, які мали найвищу висоту (58–59 см), діаметр стебла (14–15 см), кількість листків (52–53 шт.) та їх площу (19,0–19,9 тис. м2/га). За рівнем урожайності досліджувані гібриди баклажана ранжовано в ряд: Дестан > Найт Леді > Лейре > Самурай > Сапфір > Шарапова > Фабіна. За роки досліджень найбільшу середню врожайність отримано за вирощування гібрида Дестан (46,1 т/га) і Найт Леді (44,3 т/га) з перевагою над контролем на 10% і 6% та приростом урожаю 4,3 т/га і 2,5 т/га відповідно. Плоди гібридів Самурай, Шарапова, Найт Леді і Дестан характеризувались найкращими показниками якості. За результатами проведеної господарсько-біологічної оцінки гібридів баклажана різних груп стиглості визначено, що найврожайнішими з якісними показниками плодів є ранньостиглий гібрид Дестан і середньоранній гібрид Найт Леді, які рекомендовано для вирощування в господарствах різних форм власності в умовах Правобережного Лісостепу