Агроекологічний журнал

Продовольча безпека — глобальна проблема людства та основні чинники, що впливають на неї

Оксана Іванівна Дребот — 2024-07-18

Продовольство, його виробництво, розподіл і споживання — найголовніші елементи світової господарської системи. Значимість продовольчої проблеми визначається насамперед тим, що у структурі потреб людини потреба в їжі є першочерговою. До того ж ступінь її задоволення недостатній. Проблема продовольчої безпеки є однією з найважливіших світових проблем сьогодення. Зростання цін на продовольчу продукцію в умовах світової фінансової кризи призвело до того, що харчові продукти стали недоступними для багатьох сімей, особливо в країнах, що розвиваються. У статті проаналізовано різні наукові підходи, які пояснюють сутність глобальної продовольчої проблеми, місце продовольчої безпеки в системі економічної безпеки держави як її окремої складової. Згідно з опрацьованими матеріалами FАО (Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН), систематизовано сучасні погляди на продовольчу безпеку, як одну з глобальних проблем людства, проаналізовано світовий стан продовольчої безпеки та встановлено основні чинники, що впливають на неї. Встановлено, що найбільше людей, які недоїдають, проживає в Азії (55%), Африці (37), Латинській Америці і Карибському басейні (8%). З’ясовано, що бідність є основним рушієм продовольчої небезпеки. Наведено втрати продовольчої продукції на всіх етапах її просування в ланцюгу постачання (виробництво, транспортування, зберігання та споживання), а також рекомендації FАО щодо способів трансформації продовольчих систем для розв’язання глобальної продовольчої проблеми і «забезпечення доступу усіх верств населення країн світу до доступного та здорового харчування в контексті досягнення цілей сталого та інклюзивного розвитку». Коротко охарактеризовано проблему продовольчого забезпечення і для України. За попередньою оцінкою FAO, прямі втрати активів у галузі сільського господарства внаслідок війни в Україні становлять понад 6,5 млрд дол. США. Наразі втрати доступних посівних площ сягають понад 25%, зрошуваних земель — понад 70, ягідників — близько 25, садів — 20%.

Сталий (збалансований) розвиток землекористування – базова основа формування земельного устрою України

Тетяна Миколаївна Прядка — 2024-07-18

У статті розглянуто ключові аспекти сталого землекористування як основи для ефективного розвитку сільських територій та громад. Збалансоване землекористування слід розглядати через призму розвитку земельного устрою та впровадження інтегрованого управління земельними ресурсами. Надмірна інтенсифікація сільського господарства та швидке розширення міст зумовлюють втрату корисних функцій земель, що викликає їх деградацію. У ході дослідження було оцінено екологічну стабільність територій, виявлено незадовільний стан екологічної стабільності в Україні, що пов’язано з високим рівнем розораності земель (68,4%). Зазначено, що для збереження та відновлення землі як унікального природного ресурсу необхідне активне втручання державних органів із метою стимулювання заходів щодо охорони та відновлення земельних ресурсів шляхом впровадження ефективних екологічних ініціатив. Через прогресуючу ерозію щороку втрачається близько 40–50 млрд грн. Запропоновано розробити концептуальну стратегію розвитку екологічності земельного устрою на законодавчому рівні, а також під час реформування земельних відносин з акцентом на екологізацію організаційно-господарської перебудови системи земельного устрою в країні, регіонах і новоутворених територіальних громадах. Екологічно стійке землекористування можливе лише за умов упровадження досягнень науково-технічного прогресу та орієнтації економіки на екологічні принципи на загальнодержавному, регіональному й місцевому рівнях. Сталий розвиток землекористування означає не лише ефективне використання земельних ресурсів, але й створення відповідної земельної інституційної структури та сприятливого середовища для управління земельними ресурсами, а також форму- вання суспільних відносин, що сприяють раціональному застосуванню екосистем під час збереження балансу між екологічними, економічними й соціальними складовими. У процесі розробки підходів до переходу на сталий земельний устрій, а також до сталих земельних відносин і землекористування, важливо зберігати оптимальний баланс між територіями, що зазнали впливу господарської діяльності, і тими, які залишилися не- доторканими. Не порушені господарською діяльністю земельні ділянки слід розглядати як стабілізаційний чинник, що нейтралізує антропогенні впливи на ландшафт.

Екологічний моніторинг агросфери: теорія, методологія, практика

Олександр Васильович Мудрак — 2024-07-18

У запропонованій статті розглянута теорія, методологія і практика проведення комплексного екологічного моніторингу агросфери України. Вона зумовлена екологічно необґрунтованим землекористуванням, недостатнім техніко-технологічним забезпеченням, здійсненням недієвих інвестиційно-інноваційних економічних і технологічних рішень, порушенням збалансованості агроландшафтів за рахунок їх значної розораності, ущільненням ґрунту, погіршенням співвідношення площі ріллі й еколого-стабілізаційних угідь та природно-заповідного фонду, неефективністю реалізації екологічної і смарагдової мереж, руйнуванням ґрунтового покриву (зменшенням буферності ґрунту), зниженням рівня агробіорізноманіття, зростанням площ деградованих земель. Це відзначає те, що в Україні існують усі ознаки екологічної кризи агросфери, розв’язати які покликана агроекологія, на основі екологічного моніторингу з використанням сучасних інформаційних і космічних технологій, оцінювання рівня забруднення всіх складових агроландшафтів патогенними організмами, органічними ксенобіотиками і важкими металами, вивчення міграції і трансформації токсикантів у системі «ґрунт–рослина–тварина–продукція–людина». Це дасть змогу розробити методи і технології відновлення забруднених ґрунтів і повернення їх у сільськогосподарське виробництво, розробити модель оптимального співвідношення між вирощуванням рослин і тварин за певного стану компонентів довкілля, забезпечити високу якість сільськогосподарської продукції, зберегти біорізноманіття агроландшафтів. Тому авторами запропоновано науково обґрунтовану методику вдосконалення екологічного моніторингу агросфери України для різних типів агроландшафтів, їхню оптимізацію, ефективне використання та збереження біорізноманіття. Наведено етапи і специфіку проведення комплексного екологічного моніторингу агросфери для різних типів агроландшафтів, їхніх функціонально-структурних елементів, запропоновано основні напрями і практичні підходи. Доведено необхідність здійснення цієї комплексної системи екологічного моніторингу агросфери для різних типів агроландшафтів на території держави та створення регіональних інформаційно-консультаційних центрів з агроекологічних питань. Для ефективного проведення комплексного екологічного моніторингу агросфери України для різних типів агроландшафтів рекомендовано створити банк еталонних ґрунтів (з метою порівняльного аналізу). Запропоновано створити відповідні бази даних екологічної інформації для консультативно-впроваджувальних центрів з агроекологічних питань, що дасть можливість ефективно реалізувати програми сталого розвитку агросфери України.

Системний аналіз європейських маркерів збалансованого природокористування в умовах циркулярності економіки

Віктор Миколайович Поліщук — 2024-07-18

Головним завданням статті є дослідження ролі збалансованого природокористування в побудові циркулярної моделі економіки європейських країн через застосування екологоекономічних маркерів. Визначено рівень забруднення навколишнього природного середовища та інших екологічних проблем, зокрема через ресурсні втрати. Запропоновано технологічний метод очищення стічних вод від естрогену, часточок мікропластику та нафти завдяки використанню оксиду заліза. Встановлено частку населення, для якого є доступною вторинна очистка стічних вод та її значення для водозбереження в умовах значного дефіциту води в Європі. Визначено загальні показники економічних втрат європейських країн, що залежать від кліматичних змін, адже погодні аномалії мають значний вплив на економічні процеси. Досліджено динаміку зміни площ лісистих земель за FAO європейських представників G7, сучасний потенціал лісових ресурсів України та визначено необхідність системного проведення електронного обліку деревини. Встановлено, що в країнах ЄС давно поширена практика повернення у виробництво багатьох видів сировини вже після переробки відходів та з’ясовано необхідність у найшвидшому впровадженні інноваційних переробних технологій. Виведено математичні формули для розрахунку коефіцієнта циклічності, кругового використання матеріалів та окреслено рівень використання європейськими виробниками циклічного матеріалу. Виявлено, що для визначення ефективності та динамічності перетворення відходів доречно використати індикатор, який вимірює частку перероблених побутових відходів у загальному обсязі їх утворення. Підраховано частку викопного палива у валовій доступній енергії європейських країн та здійснено аналіз динаміки споживання первинної енергії на прикладі скандинавських країн. Визначено рівень надходжень від екологічних податків більшості європейських країн та їх значення для циркулярної економіки. Рекомендовано Україні вивчати та застосовувати досвід країн Європейського Союзу для побудови власної моделі циркулярної економіки на принципах збалансованого природокористування та сталого розвитку

Атрибутивний аналіз фракції антропофітів у складі урбанофлори Київської міської агломерації (ступінь натуралізації, інвазійний статус, оцінка загрози для місцевих екосистем і біотичного різноманіття)

Сергій Миколайович Конякін — 2024-07-18

Міжнародна екологічна наукова спільнота особливої уваги надає урбанізованим територіям, як окремим локаціям чужорідних інвазійних видів біоти. Наведено результати атрибутивного аналізу структури чужорідної фракції флори КМА за трьома чинними європейськими категоріями. В основі аналізу — підсумковий перелік чужорідних судинних рослин флори КМА, що містить 718 видів. Він поповнений 166 таксонами чужорідних судинних рослин, які іммігрували до КМА від 2003 до 2023 рр. З’ясовано, що за ступенем натуралізації видів-іммігрантів домінують випадкові чужорідні види, які становлять 59,0% таксономічного складу фракції. Види, що є елементами змінених людиною середовищ, досягають 35,5%. Водночас, чужорідні види, які зростають і утримуються тривалий час у природних екотопах, включаючи охоронні території, не перевищують 5,0%. За категоріями інвазійної активності трапляються види, що натуралізувалися і не проявляють схильності до інвазій — 32,0%. Найзагрозливіші серед інвазійних рослин види-трансформери, представлені 2,5%, власне інвазійні види — 4%, потенційно інвазійні види — 2,0%. Спираючись на «Класифікацію чужорідних видів за їхніми впливами на довкілля», адаптовану МСОП, визначена частка видів 5-ти класів: клас найбільших впливів становить 1,5% від загальної чисельності та 4,0% від чисельності натуралізованих; відповідно, клас великих впливів — 2,2% (5,4%); клас помірних впливів — 5,2%, (11,2%); клас малих впливів — 28,1%, (68,6%); клас неістотних впли- вів — 4,2%, (10,8%). За результатами скринінгу негативних впливів інвазійних видів на довкілля наведені приклади загроз. Це конкуренція за природні ресурси, витіснення аборигенних видів рослин; проникнення до лісів рослин, клімаморфотипи яких відсутні у місцевих лісових екосистемах (деревні ліани) тощо. Виявлені загрозливі випадки спон- танної гібридизації видів-іммігрантів із місцевими видами і між собою (багаторазові явища в родах Bidens L., Populus L., Reynoutria Houtt. тощо). Зазначена необхідність експериментального дослідження хімічних та фізичних негативних впливів інвазійних рослин на місцеві види біоти й здоров’я людини. Встановлено, що флора КМА на тлі флори Європи, рівномірно уражена фітоінвазіями як урбанізована просторова одиниця України.

Види рослин, культивовані в ботанічному саду Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (за матеріалами MSUD)

Олена Юріївна Бондаренко — 2024-07-18

Підґрунтям для первинних моніторингових досліджень регіональних флор є аналіз літературних джерел та гербарних матеріалів. Площами, на яких здійснювалася первісна концентрація нових, інтродукованих рослин часто є ботанічні сади. Цінність ботанічних садів і у тому, що тут, як правило, проводиться всебічна наукова робота з новими видами. Метою дослідження є виявлення та аналіз екземплярів видів рослин, які зберігаються в історичних (іменних) гербарних колекціях MSUD та зібрані у період становлення та розвитку ботанічного саду при Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова (сучасна назва). Досліджували чотири гербарні колекції: Вищих Жіночих Педагогічних курсів, Новоросійського університету, зібрання П.С. Шестерикова, Е.Е. Ліндемана. Наведено конспект знайдених видів та форм рослин. Колекторами є: Нордман Олександр Давидович (один гербарний зразок), Зеленецький Микола Миколайович (39), Басарська Лідія Дометіанівна (пʼять), Шестериков Петро Степанович (два), Рішаві Людвіг Адальбертович (12), Вальц Яків Якович (один). Загалом, виявлено 60 гербарних аркушів видів та форм рослин різних колекторів, переважно періоду середини ХІХ та початку ХХ ст. Вони представляють 45 видів і форм із 16 родин; ще один екземпляр, визначений лише до роду. Найбільше видів належать до родини Cupressaceae — вісім видів та один рід. А також — родини Pinaceae: 17 видів та форм. У переважній більшості виявлені види — це дерева або чагарники. Нині у м. Одеса можна знайти 22 види із відмічених. До того ж 12 з них (54,55%) трапляються «поодиноко» у вузькому спектрі екотопів міста, що є елементами насаджень загального, обмеженого, спеціального призначення. 15 з них досі є компонентами те- риторії Ботанічного саду ОНУ — 68,18%; сім видів (31,82%) зустрічаються «всюди». Серед віднайдених зразків є представники важливих груп видів рослин. Так, Ginkgo biloba L. — рідкісна рослина із переліку созофітів для Одеської обл. Також вид Amorpha fruticosa L. є видом-трансформером» із високою інвазійною спроможністю.

Чужорідні види рослин нектароносів у флорі України

Віталія Іванівна Діденко — 2024-07-18

Чужорідні рослини становлять безпосередню загрозу природному аборигенному фіторізноманіттю, серед яких найнебезпечнішими для втрати біорізноманіття є інвазійні. Основною причиною появи чужорідних видів у неприродні для них екосистеми є людська діяльність. Зокрема, більшість із них стали такими через інтродукцію з метою культивування завдяки їх лікарським, медоносним та іншим корисним для людини властивостям. Тому, знання про їх біологію, потенціал до експансій, а також можливі методи моніторингу та контролю вкрай важливі. Адже отримання максимальної користі для задоволення суспільних потреб без шкоди для довкілля є актуальним завданням сьогодення. До того ж в Україні немає офіційно затверджених переліків чужорідних та інвазійних видів, не проведено їхньої інвентаризації, відсутні системи моніторингу та оцінки ризиків і втрат, немає адекватних та скоординованих заходів протидії біотичним інвазіям. Тому, метою нашої роботи було провести аналіз флори України, виявити у її складі чужорідні, зокрема інвазійні види рослин, що є нектароносами та/або пилконосами і скласти їх перелік. У результаті проведеного аналізу виявлено 63 чужорідні, зокрема 16 інвазійних видів судинних рослин із медоносними та/або пилконосними властивостями, що належать до 28 родин, 56 родів. Особливо цінними нектароносними чужорідними рослинами є: соняшник однорічний (Helianthus annuus L.), робінія звичайна (Robinia pseudoacacia L.), ваточник сирійський (Asclepias syriaca L.), павловнія пухнаста (Paulownia tomentosa (Thunb.) Siebold & Zucc.), золотушник ка- надський (Solidago canadensis L.), які здатні забезпечити значний промисловий медо- збір. Враховуючи, що такі чужорідні рослини (які водночас є нектароносними), як гарбуз звичайний (Cucurbita pepo L.), редька городня (Raphanus sativus L.), соняшник однорічний (Helianthus annuus L.), горіх чорний (Juglans nigra L.), абрикос звичайний (Prunus armeniaca L.), виноград справжній (Vitis vinifera L.) є сільськогосподарськими культурами, їх поширення, як правило, обмежується сільськогосподарськими угіддями. Тому їх інвазії в природні екосистеми мінімальні, а користь є беззаперечною. Крім того, за вирощування чужорідних рослин завжди варто зважати на користь та економічну вигоду з їх реальною чи потенційною загрозою для природних екосистем.

Моніторинг процесів опустелювання агроекосистем за супутниковими даними: досвід та перспективи

Дмитро Петрович Васильєв — 2024-07-18

Опустелювання — це серйозна екологічна проблема, яка зачіпає мільйони людей у всьому світі. Для успішного розв’язання проблем, виникаючих унаслідок опустелювання в агроекосистемах, у локальному та регіональному масштабах важливим є отримання об’єктивної інформації щодо просторового розповсюдження цих процесів. Дистанційне зондування відіграє важливу роль у моніторингу опустелювання завдяки відносно низькій вартості, можливості охоплення великих територій та використання різних датчиків і методів аналізу даних. Інтегрований підхід із залученням ГІС, математичних моделей та наземних спостережень забезпечує більш точну оцінку деградації земель. Метою дослідження є узагальнення досвіду використання даних дистанційного зондування Землі для моніторингу та оцінки процесів опустелювання і деградації земель українськими і закордонними дослідниками у світовому та національному контекстах, визначення перспективи подальшого розвитку й удосконалення методик дистанційного зондування для комплексного моніторингу процесів опустелювання в агроекосистемах та деградації ґрунтів. У роботі проаналізовано досвід застосування даних супутникового дистанційного зондування, математичних моделей опустелювання та геоінформаційних систем для визначення територій, схильних до деградації земель, у різних регіонах світу. Розглянуто специфіку адаптації моделей до локальних умов із використанням додаткових параметрів. Висвітлено напрацювання українських учених щодо супутникового моніторингу агроландшафтів, їх класифікації та оцінки стану агроландшафтів за даними ДЗЗ. Окреслено перспективи подальших досліджень. Продемонстровано ефективність інтегрованого підходу із залученням геоінформаційних систем, супутникових даних, аналізу екологічних показників та математичних моделей опустелювання, адаптованих до регіональних особливостей. Пріоритетними напрямами залишаються адаптація моделей до регіональних особливостей, розробка прогнозних методик із використанням ДЗЗ, поглиблення міжнародного обміну даними та досвідом. Необхідно продовжувати вдосконалення методик дистанційного моніторингу для своєчасного виявлення деградаційних процесів та розширювати дослідження на національному рівні для вжиття відповідних заходів.

Супутниковий моніторинг соснового лісу, ураженого верхівковим короїдом

Тетяна Володимирівна Ільєнко — 2024-07-18

Висвітлено методичні підходи до виявлення уражених лісових ділянок на прикладі аналізу причин загибелі соснового масиву Острівського лісництва ДП «Вищедубечанський лісгосп» Київської обл. У статті представлено можливості застосування супутникових даних для спостережень за станом лісових масивів. Для виявлення причини загибелі масиву сосни було проведено супутникове та наземне спостереження. Використовуючи супутникові знімки Airbus та Sentinel-2, було проаналізовано динаміку зміни стану сосон упродовж п’яти років (2017–2022 рр.). Визначено зв’язок стану соснових насаджень з їх спектральними характеристиками, зокрема з нормалізованим диференційним вегетаційним індексом NDVI та нормалізованим диференційним індексом вологості NDMI за даними супутника Sentinel-2, які були отримані із сайту сервісу Європейського космічного агентства Sentinel Hub EO Browser. Результати дослідження підтвердили повне ураження соснового масиву внаслідок діяльності жука — верхівкового короїда, а також визначено площу ураження. Виявлено можливі причини спалаху поширення верхівкового короїда в лісових екосистемах Київської обл., зокрема підвищення температури та зниження кількості опадів, що призвело до ослаблення соснових насаджень. Розглянуто методичні підходи до виявлення уражених масивів сосни. Показано, що для автоматичного дешифрування пошкоджених масивів насаджень доцільно комплексне застосування вегетаційних індексів NDVI та NDMI, що дає можливість виявляти уражені ділянки на ранніх стадіях за зміною спектральних характеристик крон дерев та вмісту вологи в рослинності. Наведено результати моніторингу санітарних і відновлювальних заходів для цього масиву соснових насаджень. Використання супутникових даних для моніторингу лісових екосистем є ключовим інструментом для визначення проблемних ділянок на ранніх стадіях, розробки стратегій боротьби зі шкідниками та мінімізації негативних наслідків.

Цитогенетичний моніторинг спонтанного мутагенезу

Олександр Васильович Мудрак — 2024-07-18

У зв’язку зі складною екологічною ситуацією в Україні виникає необхідність проведення цитогенетичного моніторингу, встановлення причинно-наслідкових зв’язків та оцінки токсико-мутагенної активності складників довкілля. Результати такого моніторингу можуть послугувати основою для розробки реабілітаційних заходів, спрямованих на покращання стану навколишнього середовища. Цитогенетичні методи біотестування дають можливість оцінити екологічні та генетичні ризики для біоти, враховуючи загальну дію забруднювачів, передбачити зміни в екосистемах і ухвалити вчасні управлінські рішення для поліпшення якості довкілля та збереження генофонду нації. У статті здійснено цитогенетичний моніторинг апікальних меристем коренів проростків Raphanus sativus subsp. radicula (Pers.) DC. та Allium cepa L., вирощених на ґрунтах селітебних територій та вивчено вплив іонів деяких елементів на цитологічні показники Pisum sativum L. Відмічено розширення спектра аномалій мітозу й аберацій хромосом за рахунок хромосом, що відстали та мікроядер. Селітебні території зі стабільно високим рівнем спонтанних цитогенетичних порушень потребують розробки системи локального моніторингу, задля виявлення генетичної небезпеки. Проведені дослідження проліферативної активності клітин апікальної меристеми, підтверджують гіпотезу про токсичність алюмінію для рослин. Цитотоксичну дію оцінено на мікро- та макроскопічному рівні. Макроскопічно спостерігали зменшення росту коренів біоіндикаторів, що може бути результатом кількох можливих механізмів: загибель клітин, пригнічення поділу, розтягу клітин, або поглинання поживних речовин. Виявлено, що на тривалість профази мають прямий вплив рухомі форми Zn та Pb, тоді як Cu впливає зворотно. За результатами множинного регресійного аналізу встановлено, що найбільший вплив на ці процеси мають рухомі форми Zn, Cu та Pb у поверхневому шарі ґрунтів досліджених селітебних територій. За впливу AlCl₃ збільшується частка клітин на стадії анафази; CdCl₂ — на стадії профази; Na₂SeO₃ — на мета- і анафазній стадіях; рентгенівського опромінення — на стадії телофази. Щодо здатності індукувати частоту аберантних анафаз, можна побудувати рейтинговий ряд: Na₂SeO₃ (3,75×10 ^–6 М) > AlCl₃ (3,86×10 ^–5 М) > CdCl₂ (8,44×10 ^–5 М). Доза опромінення 9,03×10 ^–3 С/кг призводить до частоти хромосомних аберацій, аналогічно до дії AlCl3 (3,86×10 ^–4 М) і Na₂SeO₃ (8,34×10 ^–6 М). За високих концентрацій алюмінію відмічено збільшення анафаз з фрагментами та з двома-трьома мостами.

Мікробні препарати для контролю чисельності фітофагів: механізми дії та переваги застосування

Алла Сергіївна Левішко — 2024-07-18

Широко відомо, що як основний метод регуляції чисельності фітофагів, у переважній більшості, використовуються саме синтетичні інсектициди. Однак, через швидко виникаючу резистентність до них, інсектициди є неефективними. Майже всі синтетичні препарати для захисту рослин від шкідливих комах є високотоксичними та повільно розкладаються в агроценозах і ґрунті, що завдає постійної і неминучої шкоди навколишньому середовищу. Відомо, що всі сучасні агротехнології вирощування сільськогосподарських культур включають застосування альтернативних екологічно безпечних методів контролю комах фітофагів за допомогою біопрепаратів. На користь цього свідчить прогресивна позитивна динаміка розвитку світового ринку біопестицидів. У цьому огляді продемонстровано екологічно безпечні та дієві шляхи контролю чисельності фітофагів за допомогою біопрепаратів. Описано особливості цих препаратів залежно від їх природи — бактеріальної, грибної та вірусної. Охарактеризовано основних представників продуцентів біопрепаратів, їх механізми дії на шкідливих комах, а також переваги та особливості в застосуванні. Детально розкрито механізм дії препаратів на основі Bacillus thuringiensis та показано можливість використання цього мікроорганізму для створення стійких до фітофагів ГМ-культур рослин. Визначено основи механізму дії ентомопатогенних грибів на фітофагів і схема зараження, розмноження та їх розповсюдження. Відзначено, що саме ентомопатогенні віруси, серед усіх ентомопатогенних мікроорганізмів є найбільш специфічними. Їм притаманна надзвичайна вибірковість патогенної дії, тобто здатність уражувати один або декілька видів членистоногих без шкоди для інших. Ця їх особливість є гарантією безпеки для нецільових організмів, незважаючи на те, що вони є успішними у боротьбі з фітофагами, їх складність у масовому виробництві та легка втрата властивостей у навколишньому середовищі робить їх менш поширеними серед аграріїв. Також показана важливість інтеграції різних методів боротьби проти комах шкідників та комбінації багатьох біопрепаратів для отримання максимальних врожаїв під час екологічно чистого вирощування рослин.

Вплив органічного добрива «ORGANIC MAX» на агрохімічний стан ґрунтів Закарпаття

Іван Станіславович Брощак — 2024-07-18

За дефіциту традиційних органічних добрив та постійного зростання вартості мінеральних важливим є пошук альтернативних екологічно чистих джерел поживних речовин. Запропоновано та досліджено ефективність дії нового органічного добрива «Organic MAX», виготовленого на основі лігніту (бурого вугілля) та курячого посліду в умовах Закарпатської обл. Під впливом пташиного посліду гумінові речовини лігніту переходять у фізіологічно активний стан і ефективно діють як стимулятори росту рослин і джерела елементів живлення. За результатами проведених польових досліджень простежується збільшення ефективності цього добрива із підвищенням вмісту відходів тваринного походження: «Organic MAX-20» (лігніт + 20% курячого посліду) та «Organic MAX-30» (лігніт + 30% курячого посліду). Встановлено, що внесення цього добрива у нормі 1 т/га забезпечило підвищення вмісту органічної речовини ґрунту (гумусу) на 0,05% для чистого лігніту, на 0,19% для «Organic MAX-20» і на 0,66% для «Organic MAX-30». Відмічено також збільшення вмісту поживних елементів: легкогідролізованого азоту на 14,1–55,9 мг/кг; рухомих сполук фосфору на 64,5–109,3 мг/кг; рухомих сполук калію на 64,9–125,5 мг/кг. Було виявлено ефективну післядію внесених добрив на наступний рік, незважаючи на високий рівень виносу поживних речовин такою культурою, як кукурудза. На кислих ґрунтах перед внесенням добрива насамперед необхідно проводити вапнування. Вид цього добрива обирають під конкретну сільськогосподарську культуру після проведення агрохімічних аналізів ґрунту. Після внесення добрива спостерігається покращання водно-фізичних властивостей ґрунту, посилення мікробіологічної активності, а також зниження негативного впливу несприятливих чинників на розвиток рослин. Його використання є економічно вигідним та екологічно доцільним. Можна рекомендувати екологічно чисте органічне добриво «Organic MAX» для застосування в органічному землеробстві, поширеність якого в Україні з кожним роком зростає, для відновлення родючості ґрунту

Ефективність мікоризоутворювальних грибів у технології вирощування соняшника (Helianthus L.)

Світлана Олександрівна Мазур — 2024-07-18

Сучасні екологічні методи ведення агровиробництва потребують зменшення використання хімічних добрив і пестицидів та заміну їх на альтернативні безпечні й водночас високоефективні засоби. Це особливо актуально для технологій вирощування основних експортоорієнтованих культур, серед яких важливе місце в Україні і світі посідає соняшник (Helianthus L.). Перспективним напрямом є застосування біологічних препаратів на основі мікоризоутворювальних грибів, які покращують ріст і розвиток рослин через ефективний симбіоз із кореневою системою. З цією метою досліджували вплив біологічного препарату на основі мікоризоутворювальних грибів Міковітал у технології вирощування соняшника на продуктивність та мікобіом ґрунту. Встановлено, що використання препарату Міковітал спричинило збільшення врожайності соняшника на 25,5% та отримання приросту врожаю насіння 0,59 т/га за поліпшених показників якості насіння (маси 1000 насінин та олійності). До того ж препарат сприяв підвищенню площі активних коренів на всіх етапах розвитку рослин, зокрема, у фазі бутонізації ВВСН 61–69 площа активних коренів зросла на 5,2 см2, у фазі цвітіння (ВВСН 71–79) — на 4,9 см2, що забезпечило рослинам ефективніше поглинання води та поживних речовин. Виявлено, що збільшення листкової поверхні (у фазі появи 2 трійчастого листка ВВСН 10–19 на 0,5 дм2, у фазі бутонізації ВВСН 61–69 — на 1,5 дм2, у фазі цвітіння ВВСН 71–79 — на 2,1 дм2) сприяло підвищенню фотосинтетичної активності та продуктивності рослин. Застосування препарату позитивно вплинуло на ґрунтовий мікобіом, зокрема відмічено посилення чисельності корисних мікроорганізмів у ґрунті, як-от амоніфікувальні бактерії та стрептоміцети, а також появі нових видів мікроміцетів, таких як Trichoderma і Glomus. Зазначене свідчить про розширення біорізноманіття ґрунту агроценозу соняшника, а також домінування процесів деструкції над синтезом органічної речовини ґрунту. Загалом, використання біологічного препарату Міковітал на основі мікоризоутворювальних грибів виявилося ефективним засобом для поліпшення росту, розвитку та врожайності соняшника, забезпечення стабільності рослин у стресових умовах, а також оптимізації структури ґрунтового мікробіому

Вплив біопрепаратів Граундфікс та Екостерн на мікробіоту ґрунту за вирощування сої (Glycine max L.)

Владислав Вікторович Болоховський — 2024-07-18

Висвітлено ефективність біопрепаратів Граундфікс та Екостерн Класичний у формуванні еколого-трофічних груп мікроорганізмів ризосфери ґрунту за вирощування рослин сої сорту Кент. Для визначення ґрунтових мікроорганізмів та їхніх асоціацій використовували ДСТУ 7847:2015. Коефіцієнти мінералізації, оліготрофності та педотрофності ґрунту розраховували за співвідношення відповідних еколого-трофічних груп. Встановлено, що за дії біопрепаратів Екостерн Класичний та Граундфікс у ризосфері рослин сої збільшується кількість амоніфікаторів в 1,8–2,1 раза, олігонітрофільних бактерій (до яких належать бактерії роду Azotobacter) — на 14,3–33,3%, оліготрофів — на 54–57% порівняно із контрольним варіантом. Чисельність педотрофів, за вирощування рослин сої із додаванням біопрепарату Екостерн Класичний дорівнювала 1,6·105 КУО/г ґрунту, що у 1,5 раза нижче порівняно із контролем. Найвищі значення педотрофів були визначені для ґрунту у варіанті з соєю сорту Кент, вирощеною за впливу біопрепарату Граундфікс, що на 4% вище порівняно із контролем. За дії біопрепаратів Екостерн Класичний та Граундфікс чисельність мікроорганізмів, які використовують мінеральні форми азоту, знижувалась у 2,3–8 разів відповідно, порівняно із контролем. Згідно із значеннями коефіцієнтів оліготрофності, мінералізації й іммобілізації азоту та педотрофності визначено спрямованість біологічних процесів ґрунту. Коефіцієнт оліготрофності у досліджуваних зразках ґрунту за впливу біопрепаратів становив 0,28–0,35, що свідчить про високу забезпеченість ґрунтового мікробіому поживними речовинами. Ґрунт за впливу досліджених біопрепаратів характеризується достатньою кількістю доступного азоту, високою забезпеченістю ґрунтового мікробіому поживними речовинами, накопиченням стійких органічних сполук і стабільним формуванням гумусу. Застосування біопрепаратів Граундфікс та Екостерн Класичний сприяє покращанню мікробного біорізноманіття та активності мікробіоти ґрунту під час культивування сої, підвищує кількість специфічних мікробних таксонів, які, беруть участь у пригніченні фітопатогенних мікроорганізмів у ґрунті, позитивно впливає на кругообіг поживних речовин і формування структури ґрунту.

Прогнозування рівня рентабельності за різних варіантів технології вирощування сої (Glycine max L.)

Наталія Григорівна Буслаєва — 2024-07-18

Мета досліджень — побудова адекватних моделей прогнозування рентабельності вирощування насіння сої (Glycine max L.) за різних варіантів технології вирощування; визначення істотних чинників впливу на фінансові показники з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Використання інструментарію регресійного аналізу дало змогу побудувати ступеневі моделі залежності рентабельності від економічних показників із високими коефіцієнтами детермінації. У середньому за роки досліджень найефективнішим був варіант технології вирощування сої, який передбачав внесення мінеральних добрив у дозі N₁₅P₄₅K₆₀+N₃₀ (у фазі бутонізації) кг/га д.р., передпосівне оброблення насіння мікоризоутворювачем Мікофренд і протруйником Вайбранс та по- закореневе підживлення органо-мінеральним добривом у фазі бутонізації, що сприяло отриманню максимальної врожайності насіння культури в досліді 3,74 т/га. За ре- зультатами проведеного кореляційно-регресійного аналізу було встановлено, що най- більший вплив на рентабельність за вирощування сої має повна собівартість урожаю та собівартість насіння культури. Це підтверджують коефіцієнти детермінації, які свідчать, що 98,2–99,8% всієї варіації рентабельності зумовлено сукупною дією досліджуваних змінних. На основі проведеного кореляційно-регресійного аналізу та побудованих математичних моделей доведено наявність зв’язку рівня рентабельності з повною собівартістю врожаю та собівартістю насіння сої як за оброблення лише насіння, так і оброблення насіння з подальшим проведенням позакореневого піджив- лення у критичні фази розвитку рослин. Проаналізовано якість вибраних моделей за відповідними критеріями та встановлено, що розроблені моделі дають змогу підвищити ефективність управління й оперативність прийняття рішень, які стосуються технології вирощування сої.

Вплив температурних умов середовища на динаміку збору бджолиної обніжки та пилку квіткового медоносними бджолами

Тетяна Юріївна Сенчук — 2024-07-18

Дослідження, проведено на пасіці ННЦ «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича» НААН у м. Гадяч, Полтавської обл., охоплює період з 2021 по 2023 рр. і має на меті вивчення динаміки збору бджолиної обніжки медоносними бджолами української степової породи типу Гадяцький з акцентом на вплив погодних умов лісостепової зони на масу, об’єм та розмір бджолиної обніжки. У ході дослідження було виявлено, що середня маса обніжки коливалася від 6,3 до 6,6 кг за сезон від кожної бджолиної сім’ї. Збір обніжки здійснювався з використанням навісних пилкозбірників у межах 8–14 год, а ботанічне походження обніжки встановили за допомогою мікроскопічного аналізу та міжнародної полінологічної бази даних. Вивчено найрозповсюдженіші медоносні рослини, серед яких конюшина лучна, суховершки звичайні, волошка синя, парило звичайне, осот польовий та будяк звичайний. З метою визначення впливу погодних умов на збір обніжки було класифіковано дні як сприятливі та несприятливі, враховуючи температурні показники та вологість повітря. Сприятливими умовами вважалися дні з температурою 18–25 °C і відносною вологістю 57–72%, в той час як несприятливими були похмурі дні з північним вітром, температурою нижче 15 °C, або вище 28 °C, а також вологість понад 72%, або менше 57%. Результати показали, що різні рослини по-різному реагують на зміни погодних умов. Наприклад, маса обніжки конюшини лучної була вищою за сприятливих умов (8,3–12,0 мг), ніж за несприятливих. Однак осот польовий демонстрував зменшення маси обніжки за несприятливих погодних умов. У середньому, збір обніжки розпочинався від 15–20 квітня і тривав до 10–15 серпня. Результати аналізу вказують на те, що весняний пік збору обніжки може бути пов’язаний з інтенсивним нарощуванням бджолиних сімей та потребою в білковому кормі для розплоду. Погодні умови виявилися критичними для продуктив- ності бджолиних сімей, особливо в періоди цвітіння ключових рослин, як-от акація та липа. Наприклад, у 2023 р. зміна температури навколишнього середовища під час цвітіння липи призвела до зниження збору обніжки. Аналіз показників середньодобової температури і маси обніжки впродовж 2021–2023 рр. підтверджує, що для точного оцінювання динаміки збору пилку недостатньо враховувати лише температурні дані, потрібно також зважати на чинники, такі як вологість повітря і вітер. Отримані дані підкреслюють важливість комплексного підходу до оцінки впливу погодних умов на бджолині сім’ї, що дає змогу більш ефективно використовувати бджолині ресурси та планувати пасічницьку діяльність, орієнтуючи її на специфічні погодні умови та рослинність регіону. Результати дослідження можуть слугувати основою для подальших наукових робіт і розробки адаптаційних стратегій у бджільництві.