Агроекологічний журнал

Динаміка рослинності полезахисних лісосмуг, уражених бойовими діями, різної інтенсивності

В.В. Коніщук — 2025-08-01

У статті проаналізовано динаміку екосистем полезахисних лісосмуг, ушкоджених унаслідок воєнних дій. Дослідження є актуальним завданням сучасної екології та має важливе наукове і практичне значення для України в умовах воєнного стану та у повоєнний період. Отримані результати сприятимуть розробці науково обґрунтованих стратегій відновлення екологічної стійкості агроекосистем та мінімізації негативних белігеративних наслідків для довкілля. Мета — прогнозування динаміки рослинних угруповань полезахисні лісосмуг, уражених унаслідок проведення активних бойових дій. Відповідно до мети поставлено такі завдання: описати фітоценотичну різноманітність полезахисних лісосмуг; визначити основні напрями автогенної сукцесії рослинності полезахисних лісосмуг; встановити основні види порушення фітоценозів полезахисних лісосмуг в умовах проведення бойових дій та їх наслідки. Фітоценотичне різноманіття обстежених ділянок складається з 5 класів, 7 порядків, 11 союзів, 14 асоціацій для степової зони; 12 класів, 17 порядків, 23 союзів, 47 асоціацій для Лісостепу та 11 класів, 13 порядків, 16 союзів, 24 асоціацій для Полісся. Полезахисні смуги розвиваються за моделлю «конуса наростання», центром якого є деревна рослинність, а межами — рудеральні та лучні угруповання на периферії. Під час побудови планів із відновлення полезахисних лісосмуг, уражених бойовими діями, слід проводити розрахунки прогнозів динаміки їхніх екосистем. На динаміку екосистем полезахисних лісосмуг, ушкоджених бойовими діями, впливають погіршення або знищення рослинності, руйнування А-горизонту ґрунту та оголення материнських порід. За незначного пошкодження полезахисної лісосмуги необхідно зробити контрольоване самовідновлення. У випадку значного ураженнях рослинності та ґрунтового покриву більш доцільно на місці пошкоджених проводити рекультивацію із відтворенням її на сусідній ділянці.

Всихання Picea Abies (L.) H. Karst., як індикатор екосистемної нестійкості

О.В. Мудрак — 2025-08-01

У статті розглянуто актуальну проблему всихання лісів як прояву порушення екосис темної рівноваги та показника зниження адаптивного потенціалу лісових біогеоценозів. Проведено систематизацію основних кліматичних, біотичних і антропогенних чинників, що зумовлюють зниження резистентності деревних порід. Проаналізовано ключові екологічні наслідки деградації лісів, серед яких — зменшення продуктивності, зростання ризиків фітопатогенних пошкоджень, порушення кругообігу вуглецю та водного балансу. Висвітлено необхідність інтегрованого моніторингу з використанням індикаторного підходу та адаптивних сценаріїв управління. У статті представлено результати комплексного аналізу чинників, що зумовлюють всихання ялинових насаджень у Карпатському регіоні України. Дослідження виконано з урахуванням кліматичних, біотичних, антропогенних і гідрологічних чинників, що формують сукупний стресовий вплив на екосистеми. Наведено результати морфофізіологічного, фітопатологічного та анатомічного аналізу стану дерев Picea abies (L.) H. Karst., виявлено характерні зміни у фізіологічних показниках, фотосинтетичних пігментах та структурі хвої. Встановлено кореляційні та регресійні зв’язки між морфометричними параметрами, біомасою та вмістом води. Показано, що зниження біомаси та зміна анатомічної будови хвої можуть бути результатом порушення фотосинтезу, водного режиму та накопичення стрес-індукованих метаболітів. Дослідження підтверджує значне поширення фітопатологічних уражень похідних ялинників у Карпатському регіоні, зокрема, домінування кореневих гнилей, спричинених Armillaria mellea (Vahl. ex Fr.) Kumm. та Heterobasidion annosum (Fr.) Bref. Морфофізіологічні показники хвої (довжина, щільність, біомаса) та її водний вміст є чутливими індикаторами стресового стану дерев. Виявлено кореляції між цими параметрами, що створює підґрунтя для їхнього використання в системі біоіндикації. Порушення фотосинтетичної активності, змінений баланс пігментів та зниження щільності смоляних каналів в ушкоджених дерев свідчать про комплексну фізіологічну дестабілізацію деревостану. Встановлено потенціал застосування морфометричних і біохімічних характеристик хвої для ранньої діагностики екосистемної нестійкості та моніторингу лісових угруповань у змінених кліматичних умовах

Онтогенетично-популяційний аналіз Sinapis arvensis L. в агроценозах Правобережного Лісостепу України

В.І. Стародуб — 2025-08-01

У статті представлено результати детального онтогенетично-популяційного аналізу адвентивного виду Sinapis arvensis L. (гірчиця польова) широко розповсюдженого в агроценозах польових культур Правобережного Лісостепу України. Дослідження проводились на території приватних фермерських господарств Одеської та Вінницької обл., що характеризувались інтенсивним веденням землеробства. Адвентивний вид умовно визначено як модельний, завдяки його високому сегетальному потенціалу, що підтверджено значними показниками рясності, проєктивного покриття та частотою трапляння виду в цих агроценозах. Аналіз вікової структури виявив, що популяції S. arvensis L. характеризуються високою щільністю особин та формуванням повночленних правосторонніх спектрів онтогенетичних станів. Це свідчить про присутність усіх вікових груп (від проростків до генеративних та старіючих особин), що забезпечує стабільність та ефективне відтворення популяції в умовах антропогенно трансформованих ландшафтів. За класифікацією «дельта-омега» (Δ/ω) визначено, що популяції Sinapis arvensis L. належать переважно до молодих та зріючих типів. Упродовж багаторічного дослідження (2013–2024 рр.) спостерігалося «омолодження» популяцій в агроценозах озимих зернових (пшениці озимої, ячменю озимого) та олійних (ріпаку озимого), тоді як у посівах соняшника та кукурудзи їхній тип залишався молодим. Натомість в агроценозах буряків цукрових зафіксовано перехід популяції від зрілої стадії до молодої та навпаки від молодої до зрілої залежно від господарства, що вказує на екологічну пластичність виду та його адаптацію до різних агротехнологій та можна стверджувати про формування більш стабільних угруповань, що здатні до самовідтворення. Ця визначена динамічність онтогенетичної структури популяції підкреслює високу конкурентоспроможність та здатність S. arvensis L. до ефективної самопідтримки чисельності. Отримані результати мають фундаментальне значення для розуміння біоекології інвазійних видів та є науковою основою для розробки ефективних інтегрованих систем контролю поширення гірчиці польової, спрямованих на мінімізацію її негативного впливу на продуктивність сільськогосподарських культур в умовах інтенсивного землеробства України.

Переформатування полезахисних лісових смугах Київщини у лінійні насадження орно-польового агролісівництва

В.Ю. Юхновський — 2025-08-01

Трансформація класичних лісових смуг у лінійні насадження системи орно-польового агролісівництва призводить до зміни їх параметричної структури, стану, лісових і меліоративних характеристик. Метою дослідження стало встановити стан, продуктивність та особливості розвитку полезахисних лісових смуг, створених за типовими інструктивними вказівками і реалізованими у результаті переформатування. На 16 пробних площах, які закладені у 7 і 9 класичних і трансформованих лісових смугах відповідно, виконано перелік дерев за категоріями санітарного стану і класами Крафта, визначено основні лісівничо-меліоративні показники. Досліджувані насадження VI–VIII класів віку повною мірою здійснюють меліоративний вплив на міжсмуговий простір. Захисні висоти класичних лісових смуг на 2–4 м більше трансформованих насаджень, що відображається на зниженні продуктивності останніх на І–ІІ класів бонітету. Виявлено, що всі переформатовані полезахисні насадження набули ажурної та продувної конструкції, що сприяє ефективному впливу на вітрорегулювання, меліоративний захист прилеглих територій. Індекс санітарного стану класичних і трансформованих лісових смуг коливається у межах 2,0–2,9 та 1,5–2,4, відповідно. Відсутність сухостійних дерев або їх невелика частка (до 2,6%) у трансформованих лісових смугах покращує стан цих насаджень. Про це свідчать також менші значення середньозважених класів Крафта та збільшення панівних і домінантних дерев у трансформованих насадженнях. Встановлено зв'язок між санітарним станом насаджень і часткою дерев класів Крафта, який оптимально описується лінійними рівняннями. Використання лінійних моделей має практичне значення у визначенні санітарного стану насадження за середньозваженим класом Крафта. Переформатування класичних лісових смуг у лінійні насадження системи орно-польового агролісівництва призводить до зміни стану і розвитку насаджень, що поліпшує їх меліоративні властивості, а також збільшує частку орних земель, необхідних для вирощування сільськогосподарської продукції.

Комплексний показник радіоекологічної критичності територій Українського Полісся: методика оцінки та картографування

І.К. Швиденко — 2025-08-01

На основі критеріїв, що враховують як природні, так і антропогенні чинники, які впливають на радіоекологічну ситуацію в регіоні, розроблено складові елементи радіоекологічно-ландшафтної карти Полісся України. До основних елементів карти увійшли: радіоекологічні показники (щільність забруднення ґрунтів радіонуклідами), природні особливості території (типи ґрунтів, рослинний покрив, рельєф), а також кліматичні та гідрологічні умови. Такий підхід дає можливість комплексно оцінити екологічні ризики та визначити найбільш доцільні напрями використання земель для сільського й лісового господарств. Із урахуванням складових елементів інтегрованої радіоекологічно-ландшафтної карти Полісся України розроблено комплексний показник радіоекологічної критичності територій, який розраховується на основі переліку коефіцієнтів, що відображають складові карти і їх аналіз. Значення коефіцієнтів для окремих компонентів показника розподілені на кілька класів, що дає змогу врахувати різні рівні ризиків. Встановлено, що інтеграція наявних баз даних з адресними додатковими дослідженнями є оптимальним підходом для формування ефективного показника радіоекологічної критичності територій. Це зможе забезпечити більш надійну оцінку ризиків та сприятиме розробці стратегії управління радіоекологічною безпекою на різних рівнях. Обґрунтовано необхідність інтеграції різних наборів даних, що включають локальні та глобальні ресурси, для формування комплексного підходу до оцінки радіоекологічної критичності. Такий підхід дасть можливість враховувати як локальні особливості території, так і більш масштабні тенденції. Доведено, що важливим є врахування обмежень кожного джерела даних. Зокрема, використання даних про річкові мережі, рельєф та тип ґрунтів допомагає покращити точність моделювання радіоекологічних процесів, як-от міграція радіонуклідів. Цей підхід також враховує дозоване навантаження на населення, яке є одним із ключових чинників оцінки екологічної безпеки території. Значення дозованого навантаження класифіковані за чотирма рівнями, що дає змогу оцінювати вплив радіоактивного забруднення на здоров'я місцевого населення та прогнозувати можливі ризики.

Оцінка ефективності модифікованого індексу EVI-S у системі моніторингу рослинного покриву

Д.П. Васільєв — 2025-08-01

Дослідження присвячено вивченню ефективності спектральних вегетаційних індексів, що найчастіше використовуються у методах дистанційного зондування Землі, зокрема NDVI, EVI, EVI2, SAVI та запропоновано модифікований індекс EVI-S (EVI-SAVI Hybrid). Метою роботи був аналіз їх можливостей щодо точності оцінки стану та щільності рослинного покриву, чутливості індексів до ґрунту й густої рослинності. Також запропоновано й випробувано новий модифікований індекс EVI-S, який є модифікацію EVI та SAVI, на різних типах ландшафтів. Об’єктом дослідження стала Феодосіївська громада Київської обл., що поєднує природні лісові екосистеми, водойми, сільськогосподарські угіддя та урбанізовані зони. Для отримання даних використано супутникові знімки Sentinel-2 (L2A) з атмосферною корекцією за літній період із нульовою хмарністю. Попередня обробка передбачала геометричну корекцію, обрізку зображень та перетворення їх до єдиної проєкції. Подальший розрахунок індексів здійснено у середовищі QGIS за допомогою калькулятора растрів Semi-Automatic Classification Plugin. Було оцінено мінімальні, максимальні, середні й медіанні значення кожного індексу, а також проведено зональну статистику для різних типів територій (ліс, поле та забудова). Отримані результати загалом показали високу кореляцію між усіма індексами, що вказує на їх подібну чутливість до фотосинтетично активної рослинності та принцип роботи. Зауважено, що EVI-S продемонстрував дещо відмінний характер розподілу значень, що свідчить про розширені можливості в оцінці густоти вегетації та фаз її розвитку. Особливо чітко ця різниця виявилася у густих лісових масивах і на сільськогосподарських ділянках із високим рівнем біомаси, де EVI-S був значно вищим за показники інших індексів. Індекс EVI-S може істотно доповнити існуючий набір вегетаційних індексів, надаючи більш точну інформацію про стан і динаміку розвитку рослинності в умовах різноманітних ландшафтних середовищ. Результати дослідження формують основу для подальших розробок у сфері екологічного моніторингу та раціонального використання природних ресурсів.

Взаємозв’язок кліматичних змін та галузі козівництва

Р.В. Ставецька — 2025-08-01

Зростання населення на нашій планеті ставить нові виклики перед аграрною галуззю — рослинництвом і тваринництвом. Нарощування поголів’я сільськогосподарських тварин і птиці для забезпечення населення продукцію тваринного походження неминуче призводить до зростання негативного впливу на навколишнє середовище через кишкову ферментацію, гній, кормовиробництво тощо. Це є досить істотним джерелом викидів парникових газів, що спричиняють кліматичні зміни. За таких умов доцільним є використання для виробництва тваринницької продукції таких видів тварин, що є найбільш адаптованими до підвищених температур повітря. Такою галуззю є козівництво, яке характеризується високою адаптаційною здатністю до різних кліматичних умов завдяки поведінковим, генетичним, фізіологічним і морфологічним механізмам, які гарантують теплорегуляцію їхнього організму. Тепловий стрес у кіз виникає за температури навколишнього середовища вище 38°C, що значно перевищує поріг виникнення теплового стресу в інших видів сільськогосподарських тварин. Тепловий стрес негативно впливає на імунну та ендокринну системи кіз, ріст і розвиток, репродуктивну здатність як самиць, так і самців, молочну, м’ясну і кашемірову продуктивність. Пом’якшити дію теплового стресу на тварин можна за рахунок оптимізації годівлі та умов утримання, а також через використання порід і популяцій кіз, які визначаються високою термотолерантністю. В Україні питання термотолерантності сільськогосподарських тварин раніше не вивчалося, оскільки воно було неактуальним у нашій кліматичній зоні. Нині в світі проводяться дослідження на фізіологічному, поведінковому і генетичному рівнях щодо виявлення порід і популяції кіз, які характеризуються високою акліматизаційною здатністю і є термотолерантними. Виявлені гени, які можуть слугувати генетичними маркерами толерантності кіз до теплового стресу, однак це питання потребує додаткових досліджень і підтверджень у різних популяціях кіз.

Сучасний стан наземної теріофауни в агроландшафті Інгулецько-Дніпровського межиріччя на прикладі НПП «Кам’янська Січ»

І.В. Наконечний — 2025-08-01

У статті відображені результати досліджень щодо видової структури та оцінки сучасного стану наземної теріофауни Інгулецько-Дніпровського межиріччя, виконаного на прикладі п’ятирічних облікових матеріалів, зібраних у НПП «Кам’янська Січ» Бериславського р-ну Херсонської обл. Результати узагальнювального аналізу ретроспективних і сучасних матеріалів, розглянутих на фоні наслідків руйнації Каховського водосховища та чергової зміни умов довкілля, демонструють новітню ситуаційну перебудову фауністичних угруповань, утворених аборигенним зонально-степовим компонентом, навколоводними мешканцями долини Дніпра і представниками адвентивної групи. Деталізований список видового складу наземної фауни поєднує 47 видів, серед яких переважають представники Muriformes (7 родин, 15 родів, 21 вид) і Cani formes (2 родини, 8 родів, 14 видів). Виключно степовими стенотопами є 6 видів 6 родів 5 родин. Наприкінці ХХ ст. правобережно-степове видове ядро ссавців Нижнього Подніпров’я було представлено 7 видами 7 родів 6 родин. Зниклими за останні 70 років впевнено можливо вказати лише два види — це тхір-перев’язка (V. peregusna) і ховрах крапчастий (S. suslicus). На початок 2025 р. лише невелика частка аборигенних видів степового (5) і навколоводного комплексу (3) зберігають свою присутність, декілька видів відсутні (2–5) і з’явились 8 видів, нових для цієї території. Деталізація наявної видової структури ссавців свідчить про її істотну відмінність від раніше існуючих угруповань степового комплексу. Сучасний перелік поєднує лише залишки степового видового ядра за присутності значної частки азональних і привнесених адвентивних компонентів (інтродуценти, реакліматизанти, вселенці, мігранти). Новітні зміни видового складу ссавців правобережних степів та суміжної з ним долини Дніпра зумовлені комплексно діючим впливом природно-кліматичних і антропогенних чинників, зокрема мілітерного походження.

Парадигма циркуляційної економіки в сучасних дослідженнях

А.М. Москаленко — 2025-08-01

Досліджується поняття циркулярної економіки, її взаємозв’язок зі сталим розвитком, іншими напрямами економічних досліджень. Наголошується, що сьогодні проблематика циркулярної економіки охоплює питання переробки відходів, відновлювальних джерел енергії, збереження природних середовищ, соціальні аспекти. Метою роботи є оцінка місця і ролі циркуляційної економіки на сучасному етапі розвитку аграрного сектору, визначення поняття «парадигма циркуляційної економіки», оцінки динамічних процесів відтворення родючості ґрунтів під кутом зору циркулярних процесів. Сформовано власне бачення поняття «парадигма циркуляційної економіки» як виробничої діяльності, яка базується на мінімізації залучення нових природних ресурсів у процес виробництва, водночас із мінімізацією споживання невідновлювальної енергії. Запропоновано коефіцієнт циркулярного відновлення поживних речовин. Апробація даного коефіцієнта здійснювалася на прикладі України, Польщі та Канади за період 1992–2020 рр. Встановлено, що в Україні зменшується рівень циркулярного відновлення поживних речовин, особливо азоту. Головним чинником даного процесу стало зменшення надходження азоту через скорочення внесення гною. Зроблено висновок, що саме даний тренд є головним чинником загального зменшення величини запропонованого нами коефіцієнта циркулярного відновлення поживних речовин. Своєю чергою, зменшення надходження гною обумовлюється істотним скороченням поголів’я худоби. Крім того, починаючи з 2011 р. зменшилося надходження азоту через його біологічну фіксацію, що пов’язане з поступовими змінами структури посівних площ. Також має місце зменшення рівня циркулярного відновлення фосфору починаючи з 2006 р. У Польщі та Канаді значення коефіцієнта циркулярного відновлення поживних речовин мають відносно стабільний характер. Це ставить стратегічні питання відносно подальшого розвитку всього сільського господарства та необхідності проведення спеціальної державної політики щодо зміни ситуації. Ця політика має бути спрямована на підтримання біорізноманіття, розвиток органічного виробництва, циркуляційного рівня всього сільського господарства.

Стан родючості ґрунтів передгірської зони Чернівецької обл.

М.В. Гунчак — 2025-08-01

Наведено основні показники родючості ґрунту за результатами проведення агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення Передгірської зони Чернівецької обл. у ХІ турі (2016–2020 рр.). Встановлено, що за кислотністю ґрунтового розчину в Передгірській зоні області переважають слабокислі землі (35,8%) та землі близькі до нейтральних (34,0%). Середньозважений показник рНсол. — 5,6, що відповідає близькій до нейтральної реакції ґрунтового розчину. За рівнем забезпечення гумусу переважають ґрунти з середнім його вмістом (73,8%), а середньозважений уміст гумусу по Передгірській зоні області становить 2,3%. За вмістом азоту, що легко гідролізується, найбільше земель мають дуже низький (28,3%) та низький його вміст (70,8%). Середньозважений показник умісту азоту, що легко гідролізується, за звітний період сягає 110,0 мг/кг ґрунту, що відповідає низькій забезпеченості даним елементом. У Передгірській зоні Чернівецької обл. переважають землі з середнім умістом рухомих сполук фосфору (43,2%), а середньозважений оказник умісту рухомих сполук фосфору сягає 84 мг/кг, що дорівнює середній забезпеченості. За вмістом рухомих сполук калію превалюють землі з високим його вмістом (40,9%), а середньозважений показник умісту рухомих сполук калію становить 122 мг/кг, що відповідає високій забезпеченості даним елементом. Встановлено, що в районах Передгірської зони Чернівецькій обл. найбільшу площу займають ґрунти середньої якості (79,1%), а середньозважена оцінка сільськогосподарських угідь Передгірської зони Чернівецької обл. сягає 48. Здійснено порівняння якісної оцінки ґрунтів Передгірської зони Чернівецької обл. за Х (2011– 2015 рр.) та ХІ тури (2016–2020 рр.) агрохімічних обстежень. езультатами встановлено, що якісна оцінка стану земель Сторожинецького району істотно покращилася (+13 балів), а якісна оцінка ґрунтів Герцаївського, Вижницького та Глибоцького р-нів підвищилась на 3–6 балів.

Мікробні добрива та шляхи оптимізації ефективності їх застосування у рослинництві

А.С. Левішко — 2025-08-01

Біодобрива є найпоширенішою категорією біопродуктів на сільськогосподарському ринку, попит на яку з кожним роком постійно зростає. Застосування біологічних засобів удобрення та захисту рослин вважається ознакою високорозвинутої економіки країн світу. У статті розглядаються основні механізми дії мікробних добрив та чинники, що впливають на їх ефективність у сільському господарстві. Описано біодобрива в класичному розумінні, тобто як субстрат, що містить живі клітини мікроорганізмів або/і продукти їх метаболізму. За даними ринку, найбільшу частку серед таких препаратів посідають азотфіксатори (близько 79 %) та фосфатмобілізатори (близько 15 %). Ці цифри базуються на аналітичних звітах міжнародних дослідницьких агентств і галузевих оглядах ринку. Особливу увагу приділено симбіотичним азотфіксаторам роду Rhizobium, які утворюють бульбочки на коренях бобових. Розкрито механізми регуляції симбіозу з боку рослин-господарів, зокрема систем зворотного зв’язку, які дають змогу контролювати формування бульбочок на коренях, залежно від умов живлення. Показано, що надмірне внесення мінерального азоту може повністю пригнічувати симбіоз, навіть за наявності ефективного біопрепарату. Окреслено значення зовнішніх екологічних чинників вологості, pH, температури та типу ґрунту для активності ризобій. Розглянуто агрономічні переваги несимбіотичних азотфіксувальних бактерій (Azotobacter, Azospirillum та ін.) як альтернативи традиційним джерелам азоту для культур, що не вступають у симбіоз із симбіотичними мікроорганізмами (ризобіями). Зокрема, описано їхню здатність до продукування екзополісахаридів, фітогормонів та біологічно активних речовин, які покращують структуру ґрунту та підвищують стійкість рослин до абіотичних і біотичних стресів. Окрему увагу приділено фосфатмобілізувальним мікроорганізмам і механізмам солюбілізації фосфатів, а також мобілізації калію та заліза. Описано дію сидерофорів, які поліпшують біодоступність мікроелементів і сприяють детоксикації ґрунтів від важких металів. Продемонстровано, що завдяки складним та різноманітним взаємодіям у мікробіомі ґрунту, мікроорганізми мають ключове значення у покращанні доступності та засвоєнні поживних речовин рослинами. Наведено чинники, що визначають ефективність мікробних добрив, означено поширені помилки за їх застосування та надано рекомендації щодо зберігання якості препаратів на тривалий час.

Сегетальна фітобіота як чинник екологічних ризиків в агрофітоценозах за умов зміни клімату

А.М. Ліщук — 2024-05-16

У роботі проаналізовано вплив сегетальної фітобіоти як чинника екологічних ризиків в агрофітоценозах за умов кліматичних змін, що є одним із головних абіотичних стресових факторів. У дослідженні бур’яни розглядаються як індикатори порушень у функціонуванні агроекосистем і деградації ґрунту. Встановлено, що рівень забур’яненості може виступати маркером адаптивного потенціалу агрофітоценозу до абіотичних стресів. Проаналізовано сучасні наукові дослідження щодо впливу основних екологічних чинників за умов зміни клімату — температурних стресів, посух, надмірного зволоження, зниження родючості ґрунтів, дегуміфікації та дисбалансу ґрунтової мікробіоти на структуру й динаміку агрофітоценозів. Особливу увагу приділено змінам у видовому складі бур’янів, зокрема поширенню інвазійних і адвентивних видів, які підтверджують високу екологічну пластичність, конкурентоспроможність і здатність формувати домінантні угруповання навіть за умов інтенсивного антропогенного впливу. Авторами розроблено п’ятирівневу бальну шкалу оцінювання екологічних ризиків в агрофітоценозах за ступенем їх забур’яненості — від мінімального (1 бал) до високого (5 балів). Такий підхід дає змогу оцінювати рівень екологічних ризиків в агроценозі та обґрунтовано планувати заходи з контролю його фітосанітарного стану. Показано, що рівень екологічного ризику у посівах сільськогосподарських культур обумовлено ступенем забур’яненості агроценозів. Доведено, що зниження екологічного ризику впродовж онтогенезу досягається шляхом застосування агротехнологій, які регулюють рівень забур’янення агроценозів і мають вплив на їх розвиток. Отримані авторами дані підтверджують, що зниження екологічного ризику забур’яненості в агроценозах можливе завдяки своєчасному екологічному моніторингу та впровадженню комплексу профілактичних, агротехнічних і захисних заходів, які сприяють підвищенню адаптаційної стійкості агрофітоценозів і регуляції їх фітосанітарного стану. Встановлено, що висока екологічна пластичність і адаптивні властивості сегетальної рослинності позитивно впливають на формування зон у межах агрофітоценозів, де бур’яни витісняють культурні види, завдяки поширенню гербіцидостійких популяцій. Такі процеси створюють екологічні ризики, які зумовлено загрозою біорізноманіттю та зниженням екологічної стабільності агроекосистем.

Екологічний вплив та агрономічна цінність використання біопрепарату Компоназа для компостування підстилкового гною великої рогатої худоби

М.В. Якимович — 2025-05-16

Досліджено вплив інтродукції мікроорганізмів у складі біопрепарату Компоназа, а саме гриби роду Trichoderma viride, Trichoderma harzianum, життєздатні бактерії Bacillus subtilis, асоціація нафтоокислюваних мікроорганізмів Rodex, Azotobacter chroococcum, Enterobacter, Enterococcus faecium, на процес аеробного компостування підстилкового гною великої рогатої худоби, за використання аератора з аплікатором. Доведено, що застосування препарату Компоназа в процесі компостування, стабілізує летючі сполуки аміаку в компості з подальшим перетворенням їх у нітрити та нітрати. Зменшено неприємний запах, компост утворюється без втрат енергії, відбувається переведення макро- і мікроелементів у доступну для рослин форму. Забезпечено збагачення компосту корисними мікроорганізмами, що сприяє прискореному формуванню гуміфікованого субстрату. Цей біопрепарат бере участь у різних фазах компостування, має вплив на терміни зігрівання сировини, а також на якість вихідного матеріалу-компосту. З’ясовано, що за використання біопрепарату, підстилковий гній мав вищу інтенсивність деструкції та перетворення вуглецевого компоненту, а також кращу однорідність та структуру вихідного матеріалу. Зафіксовано найвищі рівні забезпечення готового компосту доступними формами елементів. Дослідний варіант із біопрепаратом показав високий вміст доступних елементів за результатами агрохімічного аналізу в середньому на 20%, оптимальні рівні органічної речовини та золи. Встановлено, що інокуляція вхідного матеріалу комплексом мікроорганізмів під компостування, має вплив на перебіг фаз компостування та якість отриманого компосту. Компост, отриманий за такого способу, мав позитивну післядію на врожайність, що додатково дало змогу зменшити норми внесення на гектар. До того ж цінність компосту можна корегувати інтродукцією в нього корисних мікроорганізмів безпосередньо в готове органічне добриво. Такі практики відомі й використовуються за технології холодного пресування-виготовлення гранул у комбінації з технологічними рішеннями Strip-till. Серед невирішених питань є недостатня обізнаність про специфіку технології компостування різних побічних продуктів, складність у масштабуванні технології, у країнах, що розвиваються, потреба в уніфікованих стандартах якості, недостатня пропаганда екологічної культури серед виробників тваринницької продукції, вивчення впливу препаратів на основі асоціацій мікроорганізмів, на якість, агрономічну цінність компосту, а також екологічні наслідки його застосування потребують більш поглиблених досліджень.

Утворення біоплівки на коренях сільськогосподарських культур мікроорганізмами-агентами органо-мінерального добрива Diamond grow марки HUMI [K] BIO + «PLUS»

А.А. Бунас — 2025-05-16

Мікробіом ґрунту сільськогосподарських культур є ключовим компонентом агроекосистем, що впливає на ріст, розвиток та стійкість рослин агроценозу. Всі взаємодії рослина−мікроорганізми не є випадковими, а − результат тривалої коеволюції, що часто призводить до асоціацій, у яких господар (рослина) та його мікробіота співпрацюють у взаємовигідний спосіб. Формування біоплівок ‒ це стратегія, що використовують мікроорганізми для стабільної колонізації поверхні кореня рослин. Біоплівки складаються з мікроорганізмів, упроваджених у самостійно вироблений позаклітинний матрикс, який забезпечує захист від стресів навколишнього середовища та імунних реакцій рослини. Дослідження здатності мікроорганізмів до утворення біоплівки та адгезії на коренях рослин є одним з елементів формування мікробіому сільськогосподарських рослин за дії біопрепаратів, окремих штамів чи багатокомпонентних композицій ґрунтових мікроорганізмів. Розуміння процесу утворення біоплівок на коренях рослин дає можливість прогнозувати та розробляти стратегії взаємодій між рослинами і мікроорганізмами для пом’якшення абіотичного стресу, а саме посухи, засолення та забруднення важкими металами і формування сталих продуктивних агроекосистем. У процесі дослідження встановлено, що рівень утворення та сформованості біоплівки на коренях проростків тест-культур істотно залежав від видової належності рослин, і менше залежав від концентрації застосованого ОМД DG H[K]B «Plus». Через 48 год дослідження на коренях усіх досліджуваних тест-культур відмічали формування біоплівок, але з різним рівнем сформованості. Виявлено, що і найнижчу щільність біоплівки демонстрували тест-культури родини Fabacae, найвищу — Poacae. У результаті дослідження виявлено, що інтенсивність утворення біоплівок та мікробної адгезії зменшувалась у такій послідовності: кукурудза > пшениця > ячмінь > помідори > перець > огірки > кабачки > горох посівний > нут > горох овочевий > квасоля.

Ефективність позакореневого підживлення кукурудзи (Zea mays) у Лівобережному Лісостепу України

О.П. Полтава — 2025-05-16

Для отримання високих стабільних урожаїв зерна кукурудзи (Zea mays L.) актуальним є забезпечення збалансованого живлення рослин, зокрема критичні періоди розвитку за рахунок позакореневого підживлення комплексними добривами. У статті наведено результати польових досліджень застосування рідких органо-мінеральних добрив (Євростім Аміно, БіоГумат, Цеовіт АнтиСтрес Мульті), збалансованих за вмістом макро- і мікроелементів та біологічно активних речовин, для позакореневого підживлення різних гібридів кукурудзи. Встановлено, що реакція рослин на позакореневе підживлення була диференційованою залежно від генотипу культури. Результати 2022–2024 рр. свідчать, що підживлення рослин у критичні періоди органомінеральними добривами позитивно впливає на ріст рослин, збільшуючи висоту рослин у середньому на 4–12% та висоту кріплення качана – на 29–50% порівняно з контролем. Зафіксовано збільшення кількості качанів на 1 га та маси 1000 зерен. Найвищу врожайність (11,17 т/га) та приріст до контролю (1,33 т/га) отримано у гібрида Меган (ФАО 250) за використання препарату Цеовіт АнтиСтрес Мульті, де також зафіксовано зростання маси 1000 зерен (на 10,1 г) та збільшення частки рослин з двома качанами (до 21%). Для гібридів Модель (ФАО 280) та Орілскай (ФАО 320) найефективнішим виявилося підживлення препаратом Євростім Аміно, що забезпечило підвищення врожайності до 10,97 т/га і 11,14 т/га відповідно та додатковий приріст урожаю 0,76 т/га і 0,52 т/га. Розрахунки показали, що найвищий вихід зерна гібрида Меган (ФАО 250) на рівні 84,1–84,2% отримано за застосування препарату Цеовіт Анти-Стрес Мульті і Євростім Аміно, гібрида Модель (ФАО 280) на рівні 84,7% — препарату БіоГумат, гібрида Орілскай (ФАО 320) у межах 83,3% – препарату Євростім Аміно. Одержані результати вказують на доцільність впровадження позакореневого підживлення як елемента адаптивних агротехнологій у зоні Лівобережного Лісостепу України. Застосування цього агроприйому дає змогу поліпшити реалізацію генетичного потенціалу середньоранніх і середньостиглих гібридів кукурудзи, підвищити врожайність і якість зерна за контрастних погодних умов.

Формування площі листкової поверхні гібридів сорго зернового (Sorghum) залежно від густоти стояння рослин та застосування регулятору росту

Д.В. Сухіна — 2025-05-16

Висвітлено результати польових досліджень із вивчення впливу гібридів, густоти стояння рослин та застосування регулятору росту рослин Аппетайзер на формування площі листкової поверхні сорго зернового. Вирішальним чинником у реалізації генетичного потенціалу є комплекс агротехнічних заходів у агрофітоценозах, що забезпечує створення оптимальних умов росту рослин. Найвищий показник зафіксовано на варіанті з густотою стояння рослин 200 тис. шт./га із використанням регулятора росту Аппетайзер гібридів ЕС Алізе (30,5 тис. м2/га), ЕС Фоен (29,9 тис. м2/га) та Калатур (29,3 тис. м2/га) у фазі цвітіння. Дещо менші показники були у гібридів ЕС Муссон (26,1 тис. м2/га) та Албанус (25,8 тис. м2/га) за таких самих умов. Відповідно, приріст від застосування РРР становив 2,8% у гібрида Калатур; 1,3% у гібрида ЕС Алізе; 1,7% у гібрида ЕС Фоен; 2,2% у гібрида Албанус; 2,7% − ЕС Муссон. Водночас густота стояння рослин на рівні 170 тис. шт./га мала низьку площу асиміляційного апарату, обмежуючи генетичний потенціал рослин. Збільшення густоти стояння рослин до 230 тис. шт./га є недоцільним через неістотну різницю у площі листкової поверхні та неефективності. На всіх варіантах застосування регулятора росту, особливо з оптимальною густотою стояння рослин, спостерігався приріст площі листкової поверхні на 0,4–11,7% залежно від фази розвитку, густоти стояння рослин та гібрида. Це свідчить, що використання регулятора росту рослин є ефективним та має перспективи розвитку та впровадження у технологію вирощування сорго зернового для збільшення його біометричних показників та продуктивності. Результатами
наукових досліджень встановлено, що гібриди, густота стояння рослин та регулятор росту рослин Аппетайзер істотно впливали на формування площі листкової поверхні рослин сорго зернового

Оцінка високоолеїнових гібридів соняшника (Helianthus L.) за врожайністю та якістю насіння

І.В. Смульська — 2025-05-16

У рамках проведення кваліфікаційної експертизи на придатність сорту для поширення здійснено комплексне оцінювання високоолеїнових гібридів соняшника LG50648’, ‘F2687 Tsl’, ‘F4413VO’, ‘MAS 908HOCP’, ‘N4H413 KL’, ‘N4L460 CL’, ‘SULIANO’ в зонах Лісостепу та Степу України за основними господарсько-цінними показниками: врожайністю, олійністю, вмістом олеїнової та лінолевої кислоти в олії, вмістом білка в насінні. Встановлено, середня врожайність гібридів, вирощених у зоні Лісостепу, у межах 2,77–3,71 т/га, що перевищувала врожайність гібридів у зоні Степу, яка становила 2,10–2,90 т/га. Найвищою середньою врожайністю як у Лісостепу, так і Степу характеризувалися гібриди ‘SULIANO’ та ‘LG50648’, відповідно — 3,39 й 2,91 т/га та 2,84 і 2,76 т/га. Та гібрид ‘N4H413 KL’, урожайність якого як у Лісостепу, так і Степу була 2,90 т/га. Найвищим вмістом олії у насінні за вирощування в зоні Лісостепу був гібрид ‘LG50648’ — 53,3% та ‘F2687 Tsl’ –51,3%, а в зоні Степу —LG50648’ — 51,0%, ‘F4413VO’ — 49,8%. Найвищими значеннями збору олії з га визначалися гібриди ‘MAS 908HOCP’ — 1,64 т/га та SULIANO’–1,49 т/га в зоні Лісостепу, а в зоні Степу — ‘N4H413 KL’ — 1,27 т/га і ‘LG50648’ — 1,24 т/га. Вміст олеїнової кислоти в олії варіював від 72,1 до 86,5%. У зоні Степу найкращі значення були отримані у гібрида ‘LG50648’ — 86,5%, а найнижчі — ‘F4413VO’ — 80,0%. У лісостеповій зоні вміст олеїнової кислоти в олії досліджуваних гібридів був дещо нижчий. Максимальне його значенням мав гібрид ‘SULIANO’ — 86,2%, найменше — ‘N4L460 CL’ — 72,1%. В олії переважної більшості гібридів, вирощених як у Степу, так і Лісостепу, вміст лінолевої кислоти був менше 10%. Уміст білка в насінні досліджуваних гібридів становив 13,7–18,1%. Встановлено, досліджувані гібриди соняшника характеризуються високими показниками продуктивності та якості насіння, які рекомендовано до внесення в Реєстр сортів з метою поповнення сортименту соняшника високоолеїнової групи в Україні