Стратегічний підхід до застосування економічних важелів в екологічно безпечному сільському господарстві

Анотація

У цій статті розглянуто питання застосування та впровадження економічних важелів щодо екологічно безпечних товарів сільськогосподарського походження як частини комплексу заходів загальної екологічної політики держави в довгостроковій перспективі, що регламентується чинними нормами українського законодавства. Інструментарій щодо цієї категорії товарів представлено у вигляді державних і комерційних засобів, що регулюють продаж і використання екологічно безпечних товарів та послуг, не обмежуючи їх спрямування лише на екологізацію виробничого процесу сільського господарства, а й зокрема на комплексне розв’язання сучасних проблем екологічної інформативності соціуму й вирішення актуальних завдань економіки природокористування. До того ж, як на рівні пересічного індивіда, так і на рівні промислового споживача сільськогосподарських ресурсів, а також враховані інтереси держави в контексті забезпечення норм екологічної безпеки. Розгляд цього питання здійснювався за допомогою оцінки чотирьох категорій економічних важелів: податки на екологічну продукцію сільського господарства, податкова диференціація цієї категорії товарів, система стимулів при трансформації процесу виробництва агропродукції до ресурсоощадної моделі бізнесу, відповідальність виробників за нанесення шкоди навколишньому природному середовищу агросфери як на рівні держави, так і на рівні окремих виробників. Визначено, що у кожного з цих важелів є певні переваги та недоліки, внаслідок яких їх доцільно застосовувати у взаємозв’язку з певними заходами в межах загальної екологічної політики щодо певних товарів, тоді як у в інших випадках вони менш ефективні. На сучасному етапі розробки екологічної політики України головне завдання полягає у визначенні інструментів, доцільних для розв’язання конкретної екологічної проблеми, зокрема — повоєнне відновлення ресурсів агросфери, ліквідація наслідків активної фази бойових дій російсько-української війни в середньо- та довгостроковій перспективі, а також підвищення подальшого рівня екологічного інформаційного забезпечення з метою вирішення екологічних проблем повоєнного відновлення ресурсів агросфери.