Перспективи формування лісопасовищних систем: досвід Європейського Союзу для України

Анотація

У статті досліджено концептуальні основи агролісомеліораційних систем, зокрема, їх пріоритетність і перспективність для розвитку відновлювального сільського господарства в Україні та ЄС. Висвітлено типи агролісомеліорації та визначено її роль у протидії ґрунтовій ерозії, збільшенню біорізноманіття та поглинанню вуглецю. Соціально-економічна цінність запровадження, підтримання, стабілізації та розширення практики лісопасовищних систем не викликає сумніву з точки зору надання екосистемних послуг і оцінки ризиків. Вивчено досвід європейських країн та виявлено екологічні, соціальні й економічні переваги успішної реалізації лісопасовищних практик. На прикладі традиційної агролісопасовищної системи регіону фермерства й скотарства в Португалії вивчено досвід гармонійного вирощування дерев та випасання корів, овець, кіз і свиней. Досліджено способи взаємодії дерев та інших рослин і худоби, обґрунтовано можливість впровадження аналогічних керованих систем сільського господарства в Україні. Аргументовано необхідність раціонального управління такими територіями. Проаналізовано переваги та недоліки лісових пасовищ, запропоновано заходи щодо їх догляду й поліпшення функціонування. Зокрема, для лісопасовищних систем Українських Карпат необхідною є інтеграція літніх, сезонних випасів великої рогатої худоби, овець і кіз на полонинах для підтримки поступового відродження поло- нинського господарства. Доведено необхідність ґрунтозахисного, водорегуляційного та кліматотворного відтворення Карпатського регіону, беручи до уваги зміни просторової структури, продуктивності та особливостей сучасного стану. Охарактеризовано соціальну цінність й економічну ефективність впровадження лісопасовищних систем як невід’ємного природоорієнтованого рішення, яке набуває свого поширення на європейському і світовому рівні та є влучним прикладом екологічного напряму збалансованого (сталого) розвитку. Окреслено важливість лісопасовищних систем для зменшення змін клімату, покращання біорізноманіття й інших екосистемних послуг, економічного розвитку агровиробництва та сільських регіонів, збереження національної культурної спадщини, автентичності ландшафтів, що вкрай актуально для соціального розвитку українського суспільства.