Екологічна політика України в контексті розвитку культури та свідомості населення
DOI:
https://doi.org/10.33730/2077-4893.1.2026.354118Ключові слова:
екологічне законодавство, міжнародне право, еколого-правова культура суспільства, екологічні проблеми, становлення свідомості, адаптація до європейського законодавстваАнотація
У статті проаналізовано екологічну політику держави, екологічну культуру, а також свідомість громадян та виявлено їх зв’язок. Встановлено, що довкілля та екологічна політика, попри вимоги членства в ЄС та наявну масштабну шкоду, завдану війною, здебільшого залишаються поза пріоритетом для українського уряду; стратегічні цілі державної політики для профільного міністерства не є пріоритетними; охорона навколишнього середовища залишається найбільш недофінансованою галуззю українського бюджету; Україна має методи реалізації екологічної політики, але вони не дієві, або реалізуються не повною мірою та потребують адаптації до європейського законодавства і запозичення досвіду країн, з урахуванням українських особливостей, в яких ефективність реалізації екологічної політики вже доведена. Представлено принципи екологічної політики країн-членів ЄС, до яких слід адаптувати політичні, економічні та соціальні системи та ефективно реалізувати екологічну політику в контексті євроінтеграції. Наведено основні екологічні проблеми, які посилила війна (вплив на ліси, ґрунти, водні об’єкти, біорізноманіття), а також проблеми, які існують у державній екологічній політиці (державний моніторинг стану навколишнього середовища, державний екологічний контроль та юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства). Крім того, наведено доступні міжнародно-правові механізми щодо захисту довкілля, які Україна може і повинна використати, щоб змусити Росію відшкодувати всі екологічні збитки, спричинені загарбницькою війною. Оскільки екологічна політика держави тісно пов’язана з екологічною культурою та екологічною свідомістю громадян України, у статті подано основні показники екологічної культури, що характерні для України, позитивні аспекти та екологічні виклики під час війни, представлено шляхи становлення екологічної свідомості та визначено елементи впливу екологічної культури на екологічну політику держави, якими є інтегрування вимог, підтримка сталого розвитку, запит на зміни, залучення громадськості та зниження екологічних ризиків.
Посилання
Екологічна складова національної безпеки: основні показники і шляхи їх досягнення. URL: https://www.niss.gov.ua/sites/default/files/2014-01/ekolog_nb-11461.pdf.
Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України. Закон України № 2818-VI. (2010). (Україна). URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2818-17.
Державна екологічна політика. URL: https://mepr.gov.ua/diyalnist/natsionalna-ekologichna-polityka/.
Гаєвський, І. В. (2019). Екологічна політика держави: сутність, основні концепції та підходи. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Сер.: Державне управління, 30(69), 4. DOI: https://doi.org/10.32838/2663-6468/2019.4/08.
Zharova, L., & Chechel, A. (2020). Historical Aspects of Sustainable Development and Economic Evolution Interconnection. Інформаційно-аналітичний журнал «Схід». Historical sciences, 2(166). URL: http://skhid.kubg.edu.ua/ article/view/201399.
Самойлова, І. І. (2018). Напрями вдосконалення системи державного управління екологічною безпекою в Україні. Державне управління: удосконалення та розвиток. DOI: https://doi.org/10.32702/2307-2156-2018.11.23. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/11_2018/25.pdf.
Демчук, Л., Кірейцева, Г., Циганенко-Дзюбенко, І., & Вовк, В. (2023). Концепція екологічної безпеки держави в контексті сталого розвитку та євроінтеграції. Проблеми хімії та сталого розвитку, 1, 3–11. DOI: https://doi.org/10.32782/pcsd2023-1-1.
Кірін, Р. С., & Грищак, С. В. (2023). Забезпечення і реалізація екологічних прав у стратегіях державної політики та безпеки: виклики воєнного періоду. Juris Europensis Scientia, 1, 65–71. DOI: https://doi.org/10.32782/chern.v1.2023.12.
Трегубенко, Г. П. (2023). Державна екологічна політика в сучасних умовах: стан та напрями удосконалення. Право та інновації, 4, 108–114. DOI: https://doi.org/10.37772/2518-1718-2023-4(44)-16.
Папп, Д. Д. (2019). Сучасний стан екологічної свідомості та екологічної культури населення Закарпаття та напрямки їх формування. Сталий розвиток економіки, 1, 164–171.
Курняк, Л. М. (2015). Екологічна культура: поняття та формування. URL: Nd_2015_4_8.pdf.
Тарасенко, М. Ф. (1985). Природа, технологія, культура. Київ: Наукова думка.
Енциклопедія історії України (2021). Додатковий том: А–Я (Кн. 1).
Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року. Закон України № 2697-VIII. (2019). (Україна). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text.
Трегубенко, Г. П. (2023). Державна екологічна політика в сучасних умовах: стан та напрями удосконалення. Право та інновації, 4(44), 108–114. DOI: https://doi.org/10.37772/2518-1718-2023-4(44)-16.
Скакальський, О. М. (2015). Державні цільові екологічні програми: сутність та шляхи формування на регіональному рівні. Регіональне та муніципальне управління, 7–8(21–22), 85–93.
Оцінка впровадження екологічної політики в Україні: п’ять системних проблем. URL: https://necu.org.ua/wp content/uploads/2023/11/assessment-of-ua-environmental-policyimplementation.pdf.
Рєзніков, В. В. (2020). Особливості формування та реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції в різних країнах. Науковий вісник: Державне управління, 1(3), 153–162.
Андрієнко, М. В. (2017). Механізми реалізації державної екологічної політики на регіональному рівні. Інвестиції: практика та досвід, 18, 47–53.
Paris Agreement. URL: https://sustainable development.un.org/frameworks/parisagreement.
Declaration on Guiding Principles for Sustainable Development (2005). Council of the European Union, Presidency Conclusion, Doc. 10255/05, Brussels, European Council.
Sendai Framework for Disaster Risk Reduction 2015–2030. URL: https://sustainabledevelopment.un.org/frameworks/sendaiframework.
Preventive principle. URL: https://www.eea.europa.eu/help/glossary/eea-glossary/prevention-principle.
Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. URL: https://sustainabledevelopment.un.org/post2015/transformingourworld.
Декларація Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку. URL: https://iplex.com.ua/doc.php?code=995_455&from=360.
Ладиченко, В. В. (2019). Екологічна політика і право ЄС. Київ: НУБіП України.
Екологічна культура — необхідний фактор безпечної перспективи розвитку суспільства. URL: https://social-science.uu.edu.ua/article/366.
Набочук, О. Ю. (2015). Розвиток екологічної свідомості особистості: актуальність проблеми. URL: https://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/download/159769/159011/0.
Шедловська, М. В. (2011). Означення та типи екологічної свідомості. URL: https://ukr-socium.org.ua/wp-content/uploads/2011/04/95-100_no-2_vol37_2011_UKR.pdf.
Скільки лісів постраждало від війни і як швидко їх можна відновити. URL: https://texty.org.ua/fragments/109583/skilky-lisiv-postrazhdalo-vidvijny-i-yak-shvydko-yih-mozhna-vidnovyty/.
% біорізноманіття Європи перебуває під загрозою знищення через дії Росії. URL: https://ecology.od.gov.ua/2023/04/35-bioriznomanittyayevropy-perebuvaye-pid-zagrozoyu-znyshhennyacherez-diyi-rosiyi/.
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля. Закон України № 63. (2023). (Україна). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2973-20#Text.
Про затвердження порядку запровадження обов’язкових автоматизованих систем контролю викидів забруднюючих речовин. Постанова Кабінету Міністрів України № 272 (2023). (Україна). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/272-2023-%D0%BF#Text.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право і ліцензування
Умови ліцензії: автори зберігають авторські права і надають журналу право першої публікації з роботою, одночасно ліцензованої за ліцензією Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим ділитися роботою з визнанням авторства роботи і початкової публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до публікації в «Агроекологічний журнал», автор повинен підписати угоду про передачу авторських прав. Угода відправляється на поштову (оригінал) або адресу електронної пошти (відсканована копія) редакції журналу.
Цією угодою автор підтверджує, що представлені матеріали:
- не порушують авторських прав інших осіб або організацій;
- раніше не публікувались в інших видавництвах і не були представлені для публікації в інших виданнях.
Автор передає редакції «Агроекологічного журналу» права на:
- публікації статті українською (англійською) мовою і поширення її друкованої копії;
- поширення електронної копії статті, а також електронної копії перекладу статті на англійську мову (для статей українською мовою), будь-якими електронними засобами (розміщення на офіційному сайті журналу, електронних баз даних, сховищ тощо) друкована копія перекладу.
Автор залишає за собою право без згоди редакції та засновників:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково в ознайомлювальних цілях.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез доповідей, доповідей конференцій, а також усних доповідей.
- Додати електронні копії статті (включаючи остаточну електронну копію, завантажену з офіційного сайту журналу) за адресою:
- персональні веб-ресурси всіх авторів (веб-сайти, веб-сторінки, блоги тощо);
- веб-ресурси установ, в яких працюють автори;
- некомерційні веб-ресурси відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
У всіх випадках наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію на офіційному сайті журналу є обов'язковим.
